Зробити добру справу, навчити учасників бранчу побачити себе з іншої сторони та побути в нетиповій для себе ситуації – такими були завдання, які поставила собі перед початком заходу талановита акторка та керівник театральної студії у Хмільнику Ірина Дармобита. Про захід, свою історію до творчої професії та мрії – йдеться далі у публікації від NEWS Хмільника.
У молодих та активних хмільничанок Таїсії Фельдман та Ірини Дармобитої спонтанно виникла ідея: організувати бранч з акторської майстерності, який змусить розкрити приховані ресурси та вийти з комфортного стану звичної і типової поведінки учасників. Оголошення зробили в соціальних мережах, спеціально нікого не запрошували, аби прийшли найбільш вмотивовані та зацікавлені. Одноголосно Ірина та Таїса вирішили, попри докладені зусилля, не заробити на організації заходу, а усі добровільні внески перерахувати на перевірений збір для військових в 38 стрілецький батальйон.
- Я довго вагалась перед оголошенням бранчу. Мій внутрішній перфекціоніст довго
розказував мені, що ще зарано, що в мене недостатньо знань, вмінь. Що зараз не
найкращий час… А потім я відігнала свої внутрішні страхи і зрозуміла, що ідеального часу для якоїсь справи ніколи не буває. Треба «тут і зараз» або ніколи. Організацією
благодійного бранчу, списком учасниць зайнялась Тая: я спеціально не хотіла знати, хто прийде, аби абстрагуватись та не давати завдання, підбираючи під типаж людини. Моїм завданням було дати такі завдання дівчатам, аби вони позбавили себе від якихось рамок, зробили квантовий стрибок у звільненні своїх прихованих емоцій. Для прикладу, завдання прочитати важку та довгу скоромовку з певним тембром голосу чи інтонацією (ніби людина – диктор новин, сердита, спокійна, коментує футбольний матч, зваблює хлопця) пройшло на диво легко, позитивно та весело. Завдання, де варто було по зображенню метафоричної карти прочитати монолог свого серця, викликав шквал емоцій, звільняв приховані думки, змушував плакати, відкривати свої темні сторони, дізнатись щось нове та незвідане про себе, – розповідає Ірина Дармобита, спікерка бранчу.
В цілому завдяки благодійному бранчу учасниці заходу зібрали 2600 гривень, які передали волонтерам на закупівлю генераторів у 38 стрілецький батальйон.
Поки обговорюємо деталі заходу, дізнаюсь у співрозмовниці, яким чином вона прийшла у
акторство та як опинилась саме тут і зараз на даному етапі життя.
Ірина Дармобита з дитинства мріяла про акторську кар’єру, сцену, світло софітів, зйомки в
повнометражних фільмах. Проте, як то часто буває, батьки не оцінили дитячих захоплень дочки і обрали їй шлях економіста. З-поміж багатьох університетів Ірина вибрала державний податковий в Ірпені за його естетизм. І не більше. Співрозмовниця каже, що багато що в житті вона притягувала до себе саме через естетику і красу.
Далі – розпочались її самостійні пошуки можливостей бути дотичною до творчості, а не цифр: дівчина багато приділяє часу драматичним гурткам, навчанню театральному мистецтву, виступам, кастингам. Акторство затягує її настільки, що вона вже має перші зйомки в фільмах: спочатку знімаючись в масовці, епізодах, а далі – отримує ролі. Одними з найбільш пам’ятних зйомок Ірина називає фільм Ахтема Сейтаблаєва «Захар Беркут» та український серіал «З ким поведешся».
Останні роки перед повномасштабним вторгненням героїня моєї публікації насолоджується творчим процесом та можливостями, які трапляються у її житті. Починає працювати у кастинг-департаменті та обирає акторів на зйомки в фільмах, продовжує грати в театрі. В цей період доля її зводить з керівницею театральної студії в Бучі, Юлією. Діти зі студії були задіяні в зйомці фільму, Ірина активно готувала їх до зйомок, взаємодіяла з малечею, розповідала тонкощі роботи… Зйомки закінчились, а через пів року Ірина отримала дзвінок та пропозицію стати викладачем акторської майстерності, настільки давній знайомій сподобалось, як Іра співпрацювала з дітками.
- Було страшно навчати дітей, чомусь здавалося, що я не зможу цього зробити, адже я
ніколи не викладала, не займалась такою роботою, проте Юлія мене переконала і сказала, що тепер може спокійно йти в декретну відпустку, – сміється моя співрозмовниця і додає, що все справді склалося чудово.
Чудово… Рівно до початку повномасштабного вторгнення і страшних та трагічних подій в Бучі…
У той час Ірина знову повернулась до батьків на Хмільниччину, шукала себе в SMM, сфері послуг. Дуже зраділа, коли запропонували стати керівницею театрального гуртка у Будинку культури – там черпає натхнення і може знову насолоджуватись творчим процесом.
- Дуже люблю дітей і знаю, що ця любов взаємна. Мені приємно розуміти, що мої вихованці такі ж захоплені творчим процесом та з радістю біжать на наші заняття, – говорить Ірина.
Наостанок дівчина розповідає про свої творчі мрії, які сповнені улюбленої справи, натхнення, ролей в якісних повномасштабних фільмах, театральних постановок. Ці мрії не поставлені «на стоп», вони обов’язково здійсняться разом з найголовнішою мрією усіх українців – Перемогою. А поки Іра нестиме красу, творчість та естетизм у рідному містечку – Хмільнику.
Спілкувалась Наталя Міщук.