Напередодні дня міста, 21 вересня, у конференцзалі Хмільницької міської ради відбулася наукова історико-краєзнавча конференція. Учасники конференції розповіли про рідне місто і навели багато давніх даних, зокрема, із записів істориків та краєзнавців минулих століть, – повідомляє NEWS Хмільника.
Зі святом та початком конференції присутніх привітав міський голова Микола Юрчишин та побажав і надалі натхненно збирати культурну й історичну спадщину рідного краю, що є важливою складовою для українського народу. Далі хвилиною мовчання вшанували тих, хто покинув земне життя, захищаючи Україну від росіян.
Учасники конференції: доктор історичних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Юрій Степанчук, кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних наук КЗ вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» Анатолій Лисий, кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк, кандидат технічних наук, доцент, Почесний краєзнавець України Борис Пентюк, голова правління Вінницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, заслужений журналіст України Василь Паламарчук. Конференцію відвідали краєзнавці з сусідніх громад – Літина, Уладівки та Старої Синяви.
На початку конференції присутні переглянули фільм “Хмільницький літопис”, створений народною аматорською кіностудією “Гіпаніс”. А потім місцевий краєзнавець Микола Дорош представив увазі всіх присутніх свої дослідження.
Версія, яку просуває Микола Никифорович в історичний загал, існує вже багато років. Зокрема, краєзнавець опирається на праці таких відомих істориків, як Михайло Грушевський, Гнат Хоткевич і інших. Зокрема, версія щодо того, що давнє місто на півночі Поділля Хмільника цілком реально міг мати в давньому минулому зовсім іншу назву. Так, місто Хмільник знаходиться на землях колишнього зруйнованого і спаленого галицькими завойовниками болохівського містечка Бозький.
- Містечко Бозький було засноване спочатку на острові посеред Богу (Бугу). Якщо ж взяти протяжність річки від Меджибожа до нинішнього Хмільника, то ми практично ніде не побачимо чималого острова посеред цієї водної артерії, придатного для заселення, окрім самого Хмільника. Тут, в безпечному місці, селилися в давнину люди, – аргументує версію у своїх працях Микола Дорош.
- Як бачимо, що вперше Бозький Острів згадується під 1100 роком. Отож, наше нинішнє місто Хмільник має набагато глибші історичні корені чи витоки, ніж 1362 рік. Нині йому більше 900 років, а конкретніше – 922. У 2000 році можна було святкувати 900-річчя з часу першої згадки в історичних джерелах, – робить висновок Микола Никифорович, дослідивши значну кількість історичних книг і документів.
Краєзнавець зазначає, що усі болохівські міста і містечка були укріпленими фортецями. Число жителів у більшості тогочасних міст коливалася від 1 тисячі до 3 тисяч. До таких містечок щонайперше відносилися Болохів (нині Любар), град Синя Вода (нині Уланів), Городок (нині Райгородок по дорозі на Бердичів), Сімоць (місто було неподалік сучасного села Сміла), Дядьків (нині Дяківці по дорозі на Летичів), Кудин (нині село Кудинка Летичівського району), Чорнятинці (нині село Чернятинці Хмільницького району), Клітин (Острог) – нині село Клітенка, Росохи (нині на його місці село Митинці) тощо.
Краєзнавець Микола Дорош розповів і про захоплення цих земель Данилом Галицьким, повну руйнацію містечок, та переселення болохівців у більш безпечніші місця.
- Після підкорення військами Данила Галицького Бозький Острів (городок) перебував у повному занепаді, був спаленим і зруйнованим. Вціліле населення знайшло більш спокійніше місце аж побіля сучасної Стрижавки і створило осідок із назвою Нижній Бозький. Тут же, на місці Бозького Острова через чималий проміжок часу виникло інше містечко, зовсім з іншою назвою, – йдеться у праці Миколи Никифоровича.
Як вказують ряд дослідників, у працях Поідльського Єпархального історико-статистичного комітету говориться, що литовський князь Ольгерд, розбивши татар на річці Синій Воді, оволодів невеликим поселенням “Хмельником”. Як вказується у працях, “воно знаходилось за шість кілометрів від Чорного шляху, яким рухались татарські орди, і було воротами на Поділля з північного сходу”.
- Отже, 1362 рік в часовому вимірі є першою писемною згадкою про місто з назвою “Хмельник”. Із приходом нових власників, династії Коріатовичів, Хмельник бурхливо розвивається. У 1448 році місту урочисто надано Магдебурзьке право, як прикордонному, – йдеться про наше місто у праці місцевого краєзнавця.
Історія дуже цікава, і фактів насправді дуже багато, але повернімося до конференції. Істина у тому, що історикам та краєзнавцям потрібно буде переглянути всі історичні факти нашого краю, в жодному разі не опираючись на праці промосковських дослідників. Адже, якщо взяти до уваги навмисне перекручування та приховування правди історичних даних усієї України недобрими до нас сусідами, маємо відстояти свою правдиву історію.
Ми й надалі будемо знайомити наших читачів із захоплюючими історичними дослідженнями Миколи Дороша. Але окремими публікаціями.
Свої дослідження також представили краєзнавці нашого краю – Микола Дорош, Анжела Веремій, Оксана Михалиця, Наталія Пацанівська, Юрій Сиченко, Віра Степанюк, Микола Загородній, Дмитро Власійчук.
Під час конференції професор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Юрій Степанчук зазначив, що боротьба за нашу державність була завжди, і українці завжди відстоювали свою історію, адже вона є дуже важливою ланкою для кожного народу.
До слова, заслужений журналіст України Василь Паламарчук пригадав дуже цікаву історію з життя простого селянина. За його словами, один чоловік з Хмільницького району пішов рибалити на річку Сниводу, та коли у нього закінчився корм для риби, він підійшов до річки і, те, що він знайшов – воістину варте уваги фахівців, адже знахідка цікава не лише історикам, а й музейним знавцям. В річковому намулі він знайшов частину золотого руків’я від меча, на якому було щось написано тюркською мовою. На жаль, у скрутні часи, змучений купонним безгрошів’ям, чоловік був змушений продати свою знахідку.
Проте про свою знахідку він розповів професору Баженову, на жаль, вже після того, як її втратив. Змалювавши і детально описавши знайдений артефакт, почув від професора здогадку: “Можливо, то був родовий меч татаро-монгольської знаті, який передавався від батька до сина”… Де знаходиться ця річ, невідомо, але завдяки таким історичним артефактам можна було б більше дослідити, пролити світло на раніше невідомі сторінки історії.
Наприкінці конференції усі присутні отримали унікальний збірник “Хмільницький край на мапі України”, виданий спеціально до 660-ліття древнього міста над Бугом.
Автор тексту і фото – Алла Корнієнко.