Зовсім нещодавно всю Вінницьку область лихоманило від інформації про створення районів, всюди відбувалися активні дискусії, скільки ж буде у нашій області районів і де буде центр. А експерти громадської організації «Право» навіть підготували деякі роз’яснення у відповідь на «суперечливі, часто зовсім не професійні коментарі в соцмережах» і розмістили на своєму сайті. Наприклад, багато людей хвилювало те, чи будуть їздити хмільничани по довідки в інші міста, якщо центром стане все таки місто санаторіїв (А воно і справді стало центром, про що ви вже прочитали на нашому сайті раніше), або ж те, що тільки місто обласного значення має всі шанси, щоб стати центром.
Поки що невідомо, як усе буде далі, та й знов населення хвилюється з приводу свого майбутнього життя в новому районному центрі, бо ж – як відомо – все невідоме лякає, але про це дізнаємося пізніше. А тому повернімося до історії. Як змінювалося місцеве самоврядування у Хмільнику впродовж віків, ви дізнаєтеся тільки на нашому сайті, якщо тільки не захочете самостійно покопатися в історичних документах.
Стародавній Хмільник у різні часи приваблював своїх завойовників. Він був головним ключем з північно-східного боку Поділля, через які постійно рухались орди кочівників. В одному з історичних документів зазначається – «… там поблизу Хмільника достатньо полів і дуже добрих ґрунтів, було б коли орати і сіяти… там є де заснувати фільварки і села, тільки б Господь Бог дав мир… ». Для захисту, економічного зростання міста дають багато пільг, про що нам кажуть історичні дані.
В 1434 році Хмільник став центром Хмільницького староства Подільського воєводства під владою Польщі.
Надто важливим для міста став 1448 рік. Саме цього року місто отримало Магдебурзьке право від польського короля Казимира ІІІ.
З отриманням Магдебурзького права в Хмільнику змінюється весь устрій місцевого самоврядування. Владні повноваження переходили до призначеного війта, який очолював міське самоврядування. Місто мало видати для себе закон і визначити податки, збори на міські потреби. За містом закріплювались земля, сінокоси, пасовища, ліси, рибні промисли, дозволялося торгувати пивом, медом та іншими товарами без будь-якої плати в казну, а податки сплачувались на користь міста. Поступово Хмільник почав розвиватися і укріплюватися ще більше.
Місто отримало свій герб. Це синє тло, на якому сріблом зображений фортечний мур з вежею, і цей герб проіснував більше 300 років. З 1796 року герб трохи змінив свій вигляд. Імператорським указом до успадкованої емблеми було додано двоголового орла, на грудях якого подавався герб губернського міста. Сучасний герб несе свою історію з 26 грудня 1996 року, коли на сесії Хмільницької міської ради було затверджено його опис, символіку та положення про міський герб, прапор і печатку.
У 1518 році польським королем Сигізмундом І було поновлено Магдебурзьке право. На той час в місті Хмільнику були хліборобські, кушнірські та шевські цехи.
В 1512 році перший гетьман українського козацтва, хоробрий полководець Предслав Лянцкоронський одержав Хмільницьке староство. За весь період його перебування було укріплено хмільницьке населення, він у замку утримував постійний гарнізон. Загалом у історичних документах згадується майже 26 власників Хмільницького староства.
Впродовж 1575-1576 років Хмільницькі землі дуже сильно спустошувалися татарами, тому польський уряд доклав багато зусиль, щоб хоч якось полегшити їхнє життя. Наприклад, король Стефан Баторій звільнив жителів Хмільника від доставки підвод і замкової служби, а старості заборонив втручатися в юрисдикцію міста і підтвердив попередні права відносно пивоваріння та винокуріння, право утримувати власні хлібні магазини та варити мед.
На жаль, про історію самоврядування в період панування турків нічого не відомо. Відомо лише те що це був дуже важкий час для жителів Хмільника. А ще те, що турки залишили місто в 1699 році, а коли йшли з наших земель, то все майно по акту здали місцевій владі. Зважаючи на ті кровожерливі часи, це був досить гуманний вчинок.
В 1796 році Хмільник перейшов під владу Росії. Деякий час Хмільник був повітовим містом, але вже в 1804 році таким не числився.
На той час у місті виборним органом місцевого самоврядування була Хмільницька Дума. Міська Дума складалася з виборчих гласних і міського голови. Право обирати належало міській буржуазії. Хмільницька Дума вела реєстрацію контрактів, акти договорів, векселі, листи-позики, продажі та оренди ділянок міської землі, збирання податків і штрафів.
За історичними даними, в ті часи міськими головами були Вознюк і гласним Михалиця – 1869 рік, міським головою Гаєвський і гласними Стукан, Доценко, Рабинович, Кориновський – 1874 рік, міським головою Доценко – 1875 рік. Гласними у 1872 році були Вуйко, Озорець, Стукан, Рабинович, Литвинець. Гласні обирались на три роки.
Дума займалася формуванням бюджету міста, продажем і орендою ділянок міської землі, наглядом за торгівлею, збиранням податків і штрафів, кошторисами прибутків та витрат.
Цікаво, що у Хмільнику діяла також і міська управа. Це маловідомий факт. З протоколу засідання Подільського Губерніального Виконавчого Комітету від жовтня 1923 року стає відомо, що орендна плата в дореволюційний період надходила у міську управу, а з 1921 року вона стягувалася колгоспом. Цікаво, що Будківські хутори, Сидорівка, Угринівка, Слобода, Дубрівські хутори були пригородами Хмільника. У 1923 році околиці зараховані до міста.
Мало було збережено документів за важкий період початку ХХ століття. Відомо, що перша міська толока була проведена в неділю 29 травня 1921 року. На ній було впорядковано територію залізничної станції, вулиці міста.
1934 рік став визначним в історії Хмільника, саме тоді було виявлено значні запаси мінеральних радонових вод. Ось тут і почався новий виток історії міста. Будівництво і розвиток санаторіїв, нових привабливих місць для туристів і покращення інфраструктури. Все відбувалося завдяки ряду міських голів та людей, які були зацікавлені в розвитку Хмільника. Міським головою з 1950 по 1958 роки був А.І. Мельник, 1958-1961 рр. – І.О.Мироненко, 1961-1964 рр. – Я.Б.Тищенко, 1967-1968 рр. – І.П.Бойко, 1968-1976 – М.Р.Василик, 1976-1991 рр. – О.І.Ткаленко, 1991-2002 рр. – М.Ф.Бойко, 2002-2010 рр. – В. І. Мельничук, 2010-2015 рр. – В.П.Грушко, з 2015 року і донині на посаді міського голови С.Б.Редчик.
На фото – вид міста у 1905 році.