Як мотивувати підлітка до навчання?

Як мотивувати підлітка до навчання?
Spread the love

Поки не маємо підлітка в родині, проте я маю кілька класних друзів-психологів, які дали мені поради, а  я розповім вам. Будемо вважати, що це безкоштовний сеанс у кількох фахівців одразу.

Підлітки – це  такі люди, яким подобається бути дітьми, коли їм це вигідно, і вимагати, аби до них ставились, як до дорослих, коли вони цього хочуть. Тому, батьки, тримайтеся – це так само просто, як їхати на велосипеді без руля та одночасно жонглювати факелами.

  • Зовсім не хоче вчитися: одні друзі, музика і соціальні мережі в голові, – ось типова розмова татусів і матусь підлітків.

Це все зрозуміло, а робити що? Ловіть декілька порад.

  • Говоріть зі своєю дитиною, але нехай це буде довірлива розмова. Подивіться на ситуацію очима підлітка: перше кохання, проблеми з друзями, в організмі – буря. Коли ж тут вчитись? Але ж треба. А от чому треба – знайдіть правильні слова, які розкажуть, що без необхідних знань та навичок буде далі важко. А мама чи тато не зможуть постійно бути поруч, аби вирішити всі проблеми.
  • Не ставте підлітка в занадто жорсткі рамки, вони тоді навісніють, скаженіють і робитимуть усе навпаки, навіть якщо ви говорите щось хороше і справедливе. Більше довіри!
  • Не ставте Ірочку чи Сашеньку у приклад – дратує це не лише підлітків, а й дорослих. Не порівнюйте своїх дітей з іншими: кожен з них – унікальний.
  • Запитайте, що хоче син чи донька, що для них важливо, ким вони хочуть бути і поясніть, на що їм варто звернути увагу в першу чергу, аби досягнути цілей.
  • Поясніть, що все, чим займається підліток – не для батьків чи когось іншого,а лише для нього. І поки він не знайде внутрішню мотивацію до навчання чи якихось захоплень, що потім стануть справою їхнього життя, то жодні зовнішні мотивації, типу подарунків, грошей від рідних – не спрацюють.
  • Остання порада, яка прозвучить від мене. Я її запам’ятала ще з курсу вікової психології та педагогіки в університеті : вона припала мені до серця особливо. Приймайте своїх дітей будь-якими, інколи – це не підліток у батьків «не такий», а у них занадто високі вимоги до своїх доньок і синів. Пам’ятайте про це, перш ніж жалітись.

 

Ваша Наталя Міщук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *