Як хмільницькі школярі на карантині вивчають англійську онлайн із волонтерами з Іорданії та Індії

Як хмільницькі школярі на карантині вивчають англійську онлайн із волонтерами з Іорданії та Індії

Під час вимушеного карантину хмільницькі вчителі та діти не байдикують, а поглиблюють свої знання та шліфують навики через дистанційне навчання. Так викладачі та юні вихованці 4-ї загальноосвітньої школи міста Хмільника поліпшують свої знання з англійської мови за допомогою спілкування з іноземними волонтерами. Із дітьми та вчителями спілкуються громадяни Іорданії та Індії…

Вже три роки поспіль при школі успішно працює літній мовний табір із залученням англомовних волонтерів. Заступник директора з навчально-виховної роботи та одночасно вчителька англійської мови Галина Терентьєва розповідає:

– Табір завжди користувався популярністю серед дітей; кожного року було багато бажаючих стати вихованцями табору. Але невідомо, чи цього року він відбудеться. Тож вчителі разом з дітьми вирішили організувати таке спілкування у онлайн режимі! Взагалі, наш мовний табір розпочав діяти з 2017 року. Тоді першою у Хмільнику та Хмільницькому районі працювала волонтерка з Великобританії Ребекка Бейтс, далі наступного року – Прийанка Джейн з Індії, минулоріч знову громадянка Великобританії Корінна Херріот.

Це була значуща подія не лише у місті чи районі, а й на обласному рівні, адже дуже мала кількість шкіл проходять до фіналу проекту GoCamp, завдяки якому ми маємо можливість приймати у себе іноземців. Ви теж про це повідомляли. Приємно те, що наші зусилля не були даремними і проєкт усі ці роки проходив “на ура”! Вчителі, іноземні гості, а головне – діти завжди отримували просто масу задоволення…

Звісно, ми планували відкрити мовний табір традиційно й цього літа. Однак, у наші плани, на жаль, втрутилась важка епідемічна ситуація та вимушений карантин. Тож, чесно кажучи, ми не можемо прогнозувати, коли закінчиться навчальний рік, чи зможуть до нас приїхати іноземні гості, чи хоча б восени чи наприкінці літа ми змогли б відкрити мовний табір. Адже у багатьох країнах світу теж зараз неблагополучна епідемічна ситуація… Тому було прийняте рішення залишитися вірними добрій традиції щороку співпрацювати з іноземними волонтерами в рамках освітньої волонтерської програми GoCamp, започаткованої громадською організацією GoGlobal за підтримки Міністерства освіти і науки України, та провести час, який проходить в самоізоляції, з користю! Чесно кажучи, ми раніше навіть не уявляли собі, як це – проводити уроки онлайн. Але час не стоїть на місці. І от наш такий перший досвід виявився дуже успішним.

– І як ви продовжуєте співпрацю із іноземцями? Громадяни яких країн зараз працюють із хмільницькими школярами?

– Як Ви знаєте, зараз усі вчителі та діти займаються онлайн – через соціальні мережі, групи у вайбері, телеграмі, “вотсапі” і так далі, по мірі можливості. Не виняток й наша школа! Тож близько місяця тому, окрім традиційних завдань та уроків в межах програмового матеріалу, ми відкрили наш мовний табір “онлайн”, у якому мовна та мовленнєва практика відбувається через невимушене, позитивне та приємне спілкування. Запрошенням долучитися до онлайн зустрічей скористалися Мохамед Смаді з Йорданії та Мохсін Джаффері з Індії.

– Розкажіть, будь-ласка, детальніше про іноземних волонтерів?

– Це дуже цікаві та неординарні хлопці. Іорданець Мохамед за фахом маркетолог, працює у міжнародній компанії, що займається онлайн-продажами. Йому 35 років. Він розповів, що взагалі у школі досить погано вчив англійську та майже її не знав… Але з часом, усвідомивши її важливість та необхідність, а також поставивши собі за мету знайти солідну високооплачувану роботу та “вибитись у люди”, він почав наполегливо працювати: відвідував курси, вчив англійську з книг та фільмів. Чоловік розповів нам, що зараз він працює у Дубаї та отримує п’ять тисяч доларів заробітної платні! От реально мотивуючий приклад!

Не менш цікава історія індуса Мохсіна. Він проживає у місті Мумбаї. За фахом теж маркетолог, десь на десять років молодший за іорданця. Колишній спортсмен. Дуже захоплюється футболом, об’їздив чи не увесь світ. А ще він особисто навіть знайомий із Андрієм Шевченком! Це його справжній кумир. До речі, коли ми лише познайомились із Мохсіном, він дуже ретельно почав розпитувати мене про Україну. Звісно, я розповіла йому про Вінницьку область. Але хлопець вже почав цікавитись, з якого ми саме міста та району! Коли я сказала про Хмільник, наш новий друг дуже зрадів! Виявилось, що він раніше вже був на Вінниччині та навіть гостював у друзів у Хмільнику, знає наше місто! От такого сюрпризу ми точно не очікували!

Спілкування із цими хлопцями корисне для наших учнів ще тим, що діти бачать перед собою реальні приклади, як молоді люди добились вагомих успіхів у житті завдяки своїй наполегливості, відповідальності та важкій роботі над реалізацією своїх талантів та можливостей. Зокрема, завдяки знанням англійської мови.

– Скільки дітей займаються зараз на таких онлайн уроках?

– Щотижня ми проводимо 4 онлайн зустрічі за участю десь 20 дітей. Здебільшого, це учні 7-11 класів. Двічі на тиждень – спілкується іорданець, двічі – індус. Намагаємось робити наші спілкування максимально неформальними та позитивними.

– А про що спілкуєтесь із іноземними друзями?

– От нещодавно ми спілкувались про українську національну їжу. То хлопці дуже зацікавились борщем, варениками із картоплею тощо. Хоча наш індійський друг вже куштував українську їжу!

Наступного тижня напередодні Великодня будемо розповідати друзям про це свято, його обряди, звичаї та традиції. Хлопцям це дуже цікаво, адже культури у нас різні, тому й цікаво всім знайти подібність та дізнатися про відмінності у звичаях. Діти дуже багато питань ставлять волонтерам про їхні країни, на які ті охоче відповідають.

– Не обговорюєте ситуацію із коронавірусом? Адже ця хвороба лютує так само й у Індії та Іорданії?

– На жаль, ми теж не можемо оминути цю ситуацію. До речі, тут дуже показова історія нашого іорданського друга. Він повернувся додому з-за кордону, коли у Іорданії вже вирувала епідемія. Та й досі вирує… От коли ми спершу списувались та спілкувались онлайн, він взагалі був два тижня у отелі на карантині та обсервації. На щастя, не захворів. Чоловік розповів нам, що у Іорданії правила карантину куди суворіші та жорсткіші, аніж в нас. За вихід на вулицю не за продуктами чи не на роботу (кому дозволено працювати) – відразу тюремне ув’язнення. А якщо вам треба придбати їжу у крамниці, вас там зустріне та проведе поліцейський… Такі от реалії.

Звісно, не хочеться акцентувати увагу на негативі, але це теж потрібно для розуміння ситуації, у якій нині опинився світ. Наші діти, вчителі, батьки теж мають усвідомлювати усі масштаби цієї загрози.

– Аби не закінчувати розмову на негативній ноті… Скажіть, будь-ласка, чи вже не чекаєте Ви та ваші вихованці й колеги на нових друзів у гості?

– Звісно, хлопці дуже хочуть приїхати до нас. Та й діти вже з радістю їх запрошують. Тож я сподіваюсь, що ці онлайн зустрічі триватимуть ще. А наші друзі обов’язково приїдуть до нашого гостинного краю! Ми усі їх вже з радістю тут чекаємо!

Фото надане Галиною ТЕРЕНТЬЄВОЮ

Як хмільницькі школярі на карантині вивчають англійську онлайн із волонтерами з Іорданії та Індії Як хмільницькі школярі на карантині вивчають англійську онлайн із волонтерами з Іорданії та Індії Як хмільницькі школярі на карантині вивчають англійську онлайн із волонтерами з Іорданії та Індії Як хмільницькі школярі на карантині вивчають англійську онлайн із волонтерами з Іорданії та Індії

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *