Ніжні та сильні, розумні та вправні, фахівці своєї справи, які зуміли здивувати своїх земляків. Журналісти NEWS Хмільника з нагоди Міжнародного жіночого дня напишуть серію публікацій про дівчат та жінок, які здивували і вразили хмільничан. Буде цікаво: читайте!
Ми вже розповідали про 16-річну школярку з Хмільника Юлію Доброгівську, яка стала стипедіаткою благодійного конкурсу, що його оголосив наш земляк – лідер гурту «ТІК», музикант, волонтер та активіст Віктор Бронюк. І ось нещодавно дівчина-одинадцятикласниця першої міської школи вже отримала заслужену винагороду з рук організаторів конкурсу разом із іншими талановитими дітьми з усієї Вінниччии. Юля розповіла нам, яку роль відіграє музика у її житті:
– Співаю я фактично з народження. Почала повторювати слов пісень вже коли мені було три рочки. А у шість років я почала готуватись до занять у хмільницькій музичній школі, ретельно вивчала усі ноти та робила перші кроки у світ музики, – розповідає Юлія Доброгівська. – І коли вже мені виповнилось сім, я пішла до школи, а разом – й до музичної школи. Займалась по класу фортепіано. Хоча це досить важкий для навчання музичний інструмент, я засвоїла його «від» і «до».
– Твої батьки, рідні й близькі захоплюються музикою?
– Тато Руслан ще у юності грав на барабані у шкільному оркестрі. Мама Людмила гарно співала у ансаблях. Бабусі та дідусі у селі теж дуже гарно співають, хоча професійно ніколи не вчились музиці. Я дуже любила слухати їхній спів, коли ми гостювали у селі.
А ще у мене є менші сестричка Оксанка та братик Станіслав. Вони теж вчаться грати за моїм прикладом. А братик взагалі засинає, коли я йому граю колискову! Та вже вправно танцює під мою музику.
– А що найбільше любиш грати?
– Найбільше подобаються етюди та вальси. До речі, саме етюд на фортепіано, що я підготувала на конкурс, й став для мене переможним.
Я постійно брала участь у різноманітних конкурсах, творчих виступах у Хмільнику та на рівні навіть й Вінницької області. Два роки тому із Сашком Дзвінковським ми вибороли перше місце на обласному конкурсі «Подільська весна»…
Зараз я вже закінчила навчання у міській музичній школі. Але співаю у шкільному хорі та постійно шліфую свою музичну майстерність на фортепіано. А ще вже два роки поспіль я беру приватні уроки з гри на гітарі. Мені завжди дуже подобався цей інструмент. Вдома у мене є фортепіано. А ще батьки нещодавно придбали нову гарну гітару.
– Як ти взяла участь у цьому конкурсі? Які були умови та вимоги?
– Батько побачив оголошення у соціальних мережах. Так от удвох із мамою вмовили мене взяти участь і заповнити анкету. А ще треба було відзняти відео – за хвилину розповісти про себе та продемонструвати свої музичні здібності. Я зробила два музичні етюди по двадцять секунд кожен – один на фортепіано та інший – на гітарі – пісню гурту BRUTTO «Вечірнє сонце». Відправила ролик. Чесно кажучи, на перемогу не сподівалась. Тим приємніший став результат. Тому я дуже вдячна своїм батькам, рідним й близьким, вчителям, друзям за допомогу й підтримку.
– Ти ж добре знаєш, що Віктор Бронюк наш земляк. Чи грала якійсь пісні з його репертуару? І чи не було розмов, мовляв, «перемогли свої», бо ж ти його землячка?
– Так, я знаю це. Але я та мої батьки із ним чи з його рідними й близькими ніколи не були особисто знайомі. Тому про якесь «лобіювання своїх» й мови не може бути.
Із його творчістю я дуже добре знайома. У шкільному хорі ми співали «Вчительку». А ще мені дуже подобається його пісня «Запах війни», що примушує задуматись про нашу рідну Україну. З більш веселих ще «Білі троянди».
– А коли і як відбулась церемонія нагородження? Ти познайомилась ще із лауреатами конкурсу, можливо, потоваришувала з кимось? І які твої враження від зустрічі із паном Віктором?
– Церемонія відбулась у Вінниці, креативному центрі «Артинов». Зустріч була цікавою. Мені вручили цінний подарунок – ваучер для здійснення моєї мрії. Аби я могла придбати акустичну гітару Ямаха f-310. Я про неї давно мрію. А сам пан Віктор просив передати привіт музичній школі міста, жартував про те, як він навчався в музичній школі. Казав, що не дуже хотів навчатись у музичній школі, але батьки наполягли!
– Після закінчення школи ти думаєш далі йти шляхом музики та творчості?
– Так. Думаю вступати або до Вінницького музичного училища або до Вінницького державного педагогічного університету. Звісно, саме за музичним фахом. Й далі навчатись, грати!
– Дякую за розмову!
