“Я за все життя не випив стільки води, як за ті 10 днів у Греції”: хмільницький вогнеборець гасив масові пожежі за кордоном

“Я за все життя не випив стільки води, як за ті 10 днів у Греції”: хмільницький вогнеборець гасив масові пожежі за кордоном
Spread the love

6 серпня 2021 року на грецьку палаючу землю ступили десятеро сміливих вогнеборців з Вінниччини, які змушені були покинути свої сім’ї та вирушити в далекий край на допомогу іншому народу. Серед них – 26-річний хмільничанин, працівник державної пожежно-рятувальної частини №9 Павло Червінський. Чоловікові повідомили про відрядження, і він, всього за декілька годин зібравши речі, вирушив у дорогу.

В перерві між ліквідацією пожежі, щоб вогонь не перекинувся на населений пункт.

Едіпсос – бальнеокліматичний курорт на березі Егейського моря, славиться своїми термальними хлоридними  натрієвими, а також родоновими мінеральними водами. Саме там Павло Червінський приборкував неслухняні язики полум’я. Ось що він розповів про своє перебування на пекучому острові NEWS Хмільника.

  • 6 серпня о четвертій ранку я з іншими рятувальниками був уже в готелі на острові Едіпсос. Але з Афін до місця призначення ми не одразу змогли потрапити: годин 5 їздили по трасі, бо наш автобус постійно зупиняли поліцейські через нові займання. Вся місцевість була в диму, всюди був вогонь – видовище не з приємних. Нам дали час для відпочинку, і потім ми одразу ж поїхали працювати. Жили за 500 метрів від моря.  Щоранку о 9-й годині нас вивозили на вогнищеві місця, а ввечері о 20-й привозили назад в готель. За день я так натомлювався, що найважливіше було прийняти душ і лягти спати. Іноді купались в морі.

Під час очікування пожежної техніки.

За словами Павла, загалом на ліквідації пожеж на той час було 100 українців з різних регіонів України. Вони гасили вогонь пліч-о-пліч  із румунами та поляками, працювали на їхніх спецавтівках. Перебували в постійній напрузі, адже було невідомо, звідки прийде небезпека.

Рятувальники Вінниччини з грецькими вогнеборцями.

  • В Греції були 10 днів. Час, який витратили на дорогу – не враховую. Всі ці дні ми працювали в горах. Головним завданням було відбивати полум’я від населених пунктів. Гасили вогонь гектарами: 50 українців працювали на одній дільниці, інші 50 – на іншій. Врятували місто від загорання, поле, будинки, дачну ділянку, церкву, автомобілі, домашню птицю, навіть вулики. Лячно було дивитись на згорілі будинки, всюди залишки від пожежі, пустка…

Під час ліквідації пожежі неподалік населеного пункту. Пожежники врятували овець.

  • Скажіть, будь ласка, а як Ви рятувалися від пекельної спеки? Країна, де й так гаряче – плюс іще й додаткове тепло від полумя – це ж наскільки було спекотно?
  • Справді було дуже важко. Температура сягала більше 40 градусів. Важко було й через чужу місцевість: треба було постійно йти вверх. Вогонь з гір спускався на нас, і дим. Це верхова пожежа, з нею боротися було найважче. І скинути одяг не можна було, щоб хоча б трохи стало легше. В їхніх горах така трава росте, як ліани: нею можна було легко подертися. Нас рятувало почуття обов’язку, а ще дуже гарне ставлення людей. Волонтери постійно підвозили воду. Я за все життя не випив стільки води, як за ті 10 днів у Греції. Крім води, волонтери підвозили й продукти: галети, персики, молоко. З організацією провіанту в них все було на найвищому рівні, як і з комфортними умовами.

В горах.

  • Мабуть, страшно було перебувати в незнайомій місцевості, та ще й охопленій вогнем?
  • Завжди страшно, бо не знаєш, що горить, і чи не впаде дерево. Але це робота. Маю трохи свого досвіду в роботі, були й досвідченіші колеги, які радили, як краще зробити. Потім вбувся і все робив, як годинник. Там був чудовий колектив, ми діяли злагоджено, як один механізм. До того ж, сил і безстрашності додавали думки про дружину Наталю і 10-місячного сина Дмитрика, які чекали мене в Хмільнику.
  • Щоправда, був один випадок, коли по-справжньому було страшно. Це сталося десь на 5-6 день перебування в Греції. Одного разу, перебуваючи на черговій ліквідації пожежі в горах, у наших балонах закінчилась вода. Раптово вітер змінив свій напрямок, і вогонь почав брати нас – 10 осіб, в кільце. Ми бігли що є сили, щоб не потрапити у пастку, інакше б згоріли заживо.
  • Чи вдалося загасити пожежу?
  • Коли ми вилітали 16 серпня з Греції, на той час ще була незначна пожежа, але її ліквідують і місцевими силами. Того дня, що й ми, додому вилітали поляки та серби…

Пожежникам розповідають про їх подальші дії.

Вогнеборці чекають авто, щоб їхати в гори на ліквідацію пожежі. Ще не наробились, але вже змучені від пекельної спеки.

Під час екскурсії в храм святого Данила.

Відважні вогнеборці прибули до України зранку 17 серпня. Їхній приклад мужніх та безстрашних людей доказує той факт, що герої живуть серед нас, і їх треба знати в обличчя.

До слова, Павло Червінський разом із більшою частиною рятувальників ДПРЧ-9 гасив пожежу в Чорнобильській зоні, що була на початку квітня 2020 року. Разом із начальником частини Сергієм Шевцівом у радіаційному пеклі пробули цілий тиждень.

Автор тексту – Алла Корнієнко.

Фото – з особистого архіву Павла Червінського.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *