Йдеться про вулицю Волочаївську. Оскільки досі в громаді тривають обговорення стосовно перейменування ряду вулиць з приводу їх декомунізації, тож разом із тим хмільничан ознайомлюють із досі невідомими українськими постатями, в честь яких планують переназвати вулиці Хмільника. Загалом у Хмільницькій громаді планують перейменувати 44 вулиці.
Можливо, не всім відомо, що вулиця Волочаївська названа на честь міста Волочаєвськ на Далекому Сході (Росія). Волочаєвський бій – це одна з найвідоміших сторінок у заключній частині Громадянської війни в Росії, що відбулася 5-14 лютого 1922 року в районі станції Волочаївка Амурської залізниці, на підступах до Хабаровська. У результаті боїв оборона військ Біло-повстанської армії була прорвана частинами Народно-революційної армії Далекосхідної республіки, і 14 лютого без бою був узятий Хабаровськ. Стратегічна ініціатива перейшла до Народно-революційної армії, що створило умови для звільнення Примор’я, а потім призвело до остаточного розгрому сил білих і встановлення радянської влади на далекому Сході.
В зв’язку із останніми подіями в нашій країні стало очевидним, що подібним назвам не повинно бути місця ні в Україні, ні у Хмільнику. Тож вулицю Волочаївську топонімічна комісія пропонує переназвати іменем українського фізика Олександра Смакули.
Олександр Теодорович Смакула (1900-1983) – український фізик, відомий як винахідник антирефлексійного покриття лінз, фундатор квантової органічної хімії. Із 1964 року – директор лабораторії фізики монокристалів у Массачусетському інституті технологій, згодом – повний професор цього найвизначнішого у світі технологічного інституту (єдиний із українців).
Народився майбутній професор в селі Доброводи Тернопільської області, у родині селян.
Змалечку проявляв здібності до природничих наук. Від батьків Олександр успадкував любов до України й переймався її долею.
Навчання у школі йому довелося перервати через події 1914-1918 років. Смакула був прибічником встановлення української влади в рідному краї. І ще юнаком вступив до Української Галицької армії, воював за незалежність України.
Після закінчення війни повернувся до навчання. Закінчив його у 1922 році у Тернопільській гімназії. Там йому і порадили вступити до Геттінського Університету.
У німецькому університеті навчання молодого науковця було успішним. У 1927 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь доктора філософії. Олександр тужив за рідною країною, тому вирішив повернутися, коли йому запропонували викладати в Одеському університеті.
Але вдома на нього чекало розчарування. Всю українську інтелігенцію репресувала та переслідувала радянська влада. Тож Олександра відкликали назад до Німеччини.
Після від’їзду з України вчений почав працювати у Гайдельберзі в Інституті медичних досліджень керівником оптичної лабораторії. Це були роки становлення квантової механіки. І Олександр як науковець також приєднався до розвитку цієї науки.
Він один із перших використав поняття квантової механіки для експериментів взаємодії електромагнітного випромінювання з твердими тілами.
Досліджуючи стероїди, вітаміни, органічні кристали, українець стає фактично фундатором квантової органічної хімії.
Його праці створили передумови для синтезу вітамінів А, В2, D. Він винайшов процес трансформації кристалічного вуглецю електричним збудженням, що тепер має назву “інверсія Смакули”.
Використавши поняття квантових осциляторів, Олександр Смакула зміг пояснити радіаційне забарвлення кристалів і вивести кількісне математичне співвідношення, відоме в науці як “формула Смакули” або “рівняння Смакули”.
Цю працю надрукували у 1930 році в журналі “Zeitschrift fur Physik”, що зробило ім’я Смакули відомим у наукових колах світу.
Олександр був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові.
У 1934 році вчений очолював дослідну лабораторію всесвітньовідомої німецької фірми Карла Цайсса. Там він створив оптичні кристали – фтористий літій та натрій. Також розробив бромйодид талію. Це унікальна сполука, що дала життя приладам нічного бачення, використовується до сьогодні.
Але найзначнішим з багатьох його винаходів став метод “просвітлення оптики”. Саме Олександр Смакула у 1935 році винайшов технологію покриття лінзи спеціальним матеріалом, що зменшує відбивання світла і одночасно збільшує контрастність зображення.
Спосіб просвітлення оптики використовують і донині для виготовлення мікроскопів, телескопів, перископів, фотоапаратів та іншої оптичної техніки, якою споглядають космос, Землю та інші планети.
На це відкриття Олександр отримав перший у світі оптичний патент. Німецький уряд тримав у секреті цей патент два роки, передбачаючи використання у військових цілях.
Радянська влада намагалася приписати винахід просвітлення оптики радянському хіміку Івану Гребенщикову. Але марно, патент був розсекречений у 1937 році.
У 1966 році Смакулі присудили престижну міжнародну премію Німецького фотографічного товариства, яку вручив тодішній міністр закордонних справ Ґерхард Шрьодер.
Його винаходи почали використовувати у воєнних цілях. Під час Другої світової війни німецькі підводні човни оснащували приладами нічного бачення.
Такі обставини вплинули на долю українця та його родини. Після Другої світової війни його вивезли військові разом з іншими вченими до Америки і там він мусив працювати на військовому об’єкті.
Але обставини для роботи учених були сприятливими. І у 1951 році Олександра Смакулу запросили на роботу до Массачусетського Технологічного Інституту (МТІ).
Під час роботи у США Смакула досліджував здебільшого зміни властивостей кристалів під впливом “чутливих” атомів, радіації та дефектів у кристалах. Він налагодив синтез монокристалів для оптики, рентгенології, електроніки. За своїми властивостями деякі кристали, синтезовані Смакулою, перевершують золото і платину.
Олександр Смакула був засновником та першим керівником кафедри фізики кристалів Массачусетського Технологічного Інституту. Згодом став там професором.
Здійснив низку наукових відкриттів. За 40 років видав 100 наукових робіт. Став членом Нью-Йоркської академії наук. 1962 року видали монографію Смакули “Монокристали: вирощування, виготовлення, застосування”, обсягом 500 сторінок. Ця робота – цінний посібник для студентів, служить їм і нині.
Також учений підтримував тісні стосунки з українською діаспорою. Був почесним членом Товариства українських інженерів Америки.
У своєму будинку у Бостоні облаштував “українську кімнату” з вишитими рушниками, Кобзарем та книжками інших українських письменників.
Побувати вдома йому дозволили лише раз, у 1971 році. Він був на науковій конференції у Вірменії, і на прохання Президента Академії наук СРСР йому дозволили в’їхати до України. Смакула був у Києві, відвідав Тернопіль та рідні Доброводи, де поховані його батьки. Відвідав гору, на яку бігав у дитинстві, зараз це – “Смакулина Гора”.
Візит був коротким, суворо обмеженим у часі радянською владою. Тож Олександр мусив швидко виїхати.
Помер учений 17 травня 1983 року, у 83 роки.
Нагадаємо, що до обговорення щодо перейменування вулиць та провулків у міській громаді можуть долучитися всі небайдужі громадяни, які хочуть висловити свої думки або ж надати пропозиції. Пропозиції можна подавати до 30 грудня за адресою: 22000, вул. Столярчука,10, м.Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область або на електронну адресуrada@ekhmilnyk.gov.uaабо через ваш старостинський округ.
Пропозиції та зауваження подаються у письмовій формі або надсилаються електронною поштою. У темі електронного листа просимо зазначити «Перейменування вулиць».
Пропозиції мають містити обґрунтування та контакти ініціативної групи. Якщо проводилися збори громадян, то до інформації додаються протоколи зборів жителів вулиць/провулків.
Анонімні пропозиції (зауваження) не реєструються і не розглядаються.
Консультації надає управління містобудування та архітектури міської ради за телефоном (04338) 2-70-12.
За цим посиланням можна ознайомитися з переліком вулиць і провулків у місті Хмільник, щодо яких триває громадське обговорення.
Фото фізика – з відкритих інтернет-джерел.