Втома від спілкування з людьми може з’явитись у всіх – це нормально. Її можуть відчути як люди, які щодня спілкуються з величезною кількістю співрозмовників, так і ті, хто щодень змушений спілкуватись з одним і тим самим колом оточення. Що ж це за явище та як собі зарадити, коли лише думка про якийсь вид комунікації викликає роздратування.
Розбираємось у цьому питанні з психологинею Тетяною Цюпенко.
- Тетяно, чи є взагалі відповідь на питання, що таке втома від людей та які причини її появи?
Коли ми говоримо про втому від комунікації з людьми, я розпочну з роз’яснення самого
поняття «втома». Втома – це тимчасове зниження працездатності нашого організму або
органу через фізичне та/або психічне навантаження. Виходячи з цього твердження, можна припустити, що рівень нашої втоми від спілкування з іншими людьми та й взагалі втоми, як такої, буде насамперед залежати від того, в якому фізичному та психічному стані в даний період часу ми перебуваємо. Тобто, наскільки ми прислухаємось до нашого організму і наскільки допомагаємо собі бути в ресурсному стані. Втома від людей – це особливість, яка властива багатьом людям і це цілком нормальне явище. У кожної людини є певний ліміт емоційних сил, який вичерпується через перебування серед людей та взаємодію з ними.
Як правило, більше від цього виснажуються люди інтровертованого типу характеру. Це не
означає, що інтроверт не бажає спілкуватись з людьми: він вміє і бажає комунікувати, але
саме стомлений стан після «сеансів» спілкування, відрізняє його від екстраверта. І тут
важливо уміти відстежити, коли ваш “акумулятор” починає вичерпуватися і що прискорює
або уповільнює цей процес.
- Які «перші дзвіночки» у спілкуванні з людьми мають насторожити, аби вчасно виявити. Що спілкування з людьми стає шкідливим для ментального здоров’я?
Важливо відстежувати свій стан: якщо під час спілкування ви відчуваєте нервозність, дратівливість, дискомфорт, то не слід ігнорувати ці перші дзвіночки. Потрібно вчасно
зрозуміти, що ви втомилися – і дозволити собі перепочинок від людського оточення.
Постаратись знайти час для усамітнення, для відновлення своїх сил, при чому не
обов’язково для цього кудись іти чи їхати, можливо знайти куточок у своєму домі, де ви
можете побути наодинці, попросивши ваших рідних та близьких не турбувати вас певний
час. Також нормально, для прикладу, відмовитися від походу в гості, якщо це приведе до
ще більшого виснаження. Немає нічого поганого в тому, щоб пояснити людині, що ви
втомились сьогодні і перенести зустріч або розмову на пізніше. Загалом, нормально
дозувати соціальні контакти так, щоб не перебувати в постійній «розрядці» і відчувати
внутрішній дискомфорт.
- Тетяно, розгляньмо два випадки: коли втомлюєшся від спілкування з будь-якими людьми та коли втомлюєшся від спілкування з конкретними людьми. Що робити в обох випадках?
В цьому питанні зверну увагу на таке явище, як «токсичне» спілкування. Припускаю, що
кожний помічав за собою, коли спілкування з одними людьми поліпшувало наші думки, підвищувало нашу енергійність, а спілкування з іншими, навпаки, – втомлювало та
виснажувало. Іноді манера спілкування людини така, що викликає втому у всіх навколо.
Наприклад, стомлює швидка і нерозбірлива мова, різкий і гучний голос, активна
жестикуляція, звичка наближатися до співрозмовників і доторкатися до них. У таких випадках ми можемо звести до мінімуму спілкування з такими людьми. Проте зауважу, що
іноді виснаження в спілкуванні ми можемо відчувати не лише з «токсичними» людьми:
втомлювати можуть і хороші люди, навіть кохана чи близька людина може стати причиною «вигорання до спілкування».
- Є випадки, коли обмежити себе у спілкуванні з людьми є чимось нереальним, бо робота щодень змушує спілкуватись з величезним потоком людей? Чи дасте поради, як бути тим людям, хто щодень змушений спілкуватись через «не можу»?
Так, дійсно, під час особистого спілкування нам простіше себе обмежити в спілкуванні й
зробити певний вибір на свою користь, але коли ми знаходимось на робочому місці –
такого вибору у нас фактично не має. Особливо це стосується тих людей, чия робота
здійснюється шляхом взаємодії "людина-людина" (вчителі, лікарі, вихователі, офіціанти, психологи, тренери, керівники різних підрозділів та багато інших професій). В цьому випадку людина може зіткнутись з синдромом професійного вигорання. Тут знову нагадую про відпочинок, адже повноцінна активна відпустка цілком може допомогти відпочити та набратися необхідної енергії. Якщо ж такої можливості не має, то кожен може самостійно знайти свій дієвий спосіб відпочинку: якісь маленькі дієві речі, які ви можете собі дозволити на робочому місці: філіжанка кави чи чаю, послухати улюблену пісню в навушниках, перегляд невеличкого відео в телефоні, що перемикне вашу увагу на певний час або прочитання кількох сторінок улюбленої книги. Також слід пам’ятати про методи так званої профілактики: повноцінний сон, збалансований режим харчування, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі, оптимізм та почуття гумору, а також розставляння пріоритетів і встановлення здорового балансу між роботою та особистим життям. Якщо ж ці методи профілактики вам не допомагають, тоді слід звернутися до фахівця, оскільки причини, що лежать в основі людського вигорання, іноді досить важко зрозуміти без допомоги психолога.
- Особисті кордони в роботі з людьми: як їх вибудувати, аби не потрапляти в пастку «постійна комунікація – втома від людей»?
Особисті кордони – це по суті, територія особистого вибору та особистої відповідальності кожної людини. Вони нам потрібні, щоб оберігати нашу особистість і те, що для нас
цінне. Порушення кордонів під час взаємодії з людьми відбувається досить часто – і в
особистих відносинах, і на роботі. І тут слід прислухатись до себе: дискомфорт і образа
—це ті почуття, які допомагають нам відстежити моменти порушення наших кордонів.
Щоб наші кордони методично не порушувались, потрібно реагувати на ці порушення
вчасно і зупиняти вторгнення на свою територію. Тобто, якщо під час спілкування та
взаємодії з іншими людьми, ми бачимо, що щось не так, спочатку ми можемо просто
говорити, що нам це не подобається і пояснити чому саме. Якщо ми цього не робимо, ми
накопичуємо в собі внутрішнє невдоволення, яке потім переростає в пасивну агресію, що
негативно впливає на наше самопочуття. Треба бути готовим до того, що можливо не раз і не два доведеться сказати, що тут все ж таки є мій кордон.
Дуже важливо ні в якому разі не намагатися змінити свою сутність в догоду суспільству. Просто вчитися бути гнучкими в житті, але свою сутність не ламати і не дозволяти нікому цього робити. Будьте собою! Якщо говорити про роботу, то там кордонами є посадові інструкції, в яких чітко прописані час роботи, обов’язки та заробітна плата. Якщо керівник або колеги наполягають на тому, щоб ви виконували завдання, які виходять за межі ваших повноважень, зафіксованих в
посадових інструкціях чи трудовому договорі, або ж наполягають на роботі у позаурочний
час, то це є порушенням ваших кордонів. Однак, варто зазначити, що є різниця між
проханнями колег або керівника допомогти їм в складній ситуації та відвертим використанням. Нюанс у тому, наскільки часто повторюються ці прохання і чи отримуєте ви зворотну допомогу та підтримку або допомогу у грошовому еквіваленті, у відповідь на ваші додаткові старання, які знаходяться поза вашою компетенцією чи відбуваються не у
відведений для роботи час.
Якщо ви постійно відчуваєте, що вас використовують, то десь у ваших кордонах сформувався пролом. Тоді потрібно заново вибудовувати свої кордони. Так, – це не зовсім легко, проте можливо. Наостанок зауважу, що втомлюватися від комунікації з людьми – не соромно і не неприпустимо – це така ж природна втома, як і фізична. Важливо просто навчитися не доводити цю втому до межі: відпочивати, відстоювати свої кордони та знаходити гармонію з собою.
- Дякую за таку змістовну розмову та корисні поради!
Нехай допомагає!
Спілкувалась Наталя Міщук.