Актуальність педикульозу пояснюється тим, що цією хворобою може інфікуватися кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з завошивленими особами, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.
Все, що варто знати про педикульоз, розповіли фахівці Хмільницького районного відділу ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України».
При значній завошивленості людини воші можуть переповзати по підлозі та по різних предметах, на яких вони можуть зберігати життєздатність впродовж 2-х діб. Людина може бути уражена педикульозом в громадському транспорті, магазині, при відвідуванні недобросовісних перукарень, по місцю навчання чи роботи. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та невиконання правил особистої гігієни.
Воші людини – це специфічні паразити, які проводять все своє життя на людині та харчуються її кров’ю, вони є переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу.
На тілі людини паразитує три види вошей: платтяні, головні та лобкові. Ураження головними та платяними вошами називається педикульозом (від латинського Pediculus – воша), лобковими — фтиріоз.
Профілактика педикульозу та боротьба з ним має велике протиепідемічне значення.
Симптомами ураження педикульозом є свербіж волосистої частини голови. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють в кров людини, інфікуючи її.
Тривалість життя воші складає 20-45 днів. При своєму розвитку воші проходять 3 стадії: яйце – “гнида”, личинка і статевозріла воша.
Личинка сірувато-коричневого кольору, пересувається за допомогою 3 пар лапок, з кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині.
Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками долаючи до 20 см за хвилину.
Появу вошей слід попереджувати. Для цього необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, проводити систематичне прибирання приміщень, утримувати в чистоті предмети побуту та меблі. Батьки повинні слідкувати за дотриманням дітьми правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.
Якщо, незважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все-таки з’явились, їх необхідно знищувати. Боротьба з вошивістю зводиться не тільки до знищення вошей на тілі людини, але й на одязі, постільних речах та в приміщеннях. Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.
В аптеках реалізується широкий асортимент препаратів, за допомогою яких можна позбутися цих паразитів. При виборі протипедикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги інструкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, вікової категорії тощо.
Оскільки головні воші можуть знаходитись не тільки на волосяній частині голови, але й на інших частинах тіла, необхідно провести повне миття тіла, бажано з використанням мийних засобів (наприклад, шампуню), що мають протипедикульозні властивості.
Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою. Гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, тому прання білизни без кип’ятіння не звільняє її від гнид, які залишаються живими.
Завошивлену білизну необхідно кип’ятити у 2 % розчині кальцинованої соди впродовж 15 хвилин з моменту закипання, прасувати з обох боків, звертаючи особливу увагу на шви, збірки та зморшки.
Препарати не захищають від повторного зараження, тому після лікування слід виконувати профілактичні заходи, що попереджають педикульоз.
Дуже часто хворіють на педикульоз діти з неблагополучних родин, тому для профілактики потрібно усьому дитячому колективу (не акцентуючи уваги на соціальному положенні) розказати про елементарні правила гігієни.
А вдома стежити за виконанням правил гігієни вашими дітьми, нагадувати правила поведінки у людних місцях, колективах: щоб не приміряли чужого одягу, не користувалися заколками, гребінцями і т.д.
Ілюстративне фото – з відкритих інтернет-джерел.