Для NEWS Хмільника розповіли, що у цьому місяці в Україні виявили випадок дифтерії. Це небезпечне захворювання зафіксували у жінки, яка приїхала зі сходу України.
Так, ВСП Хмільницький РВ ДУ «Вінницький обласний Центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоровꞌя України» повідомили, що у квітні в Тернопільській області виявили випадок дифтерії.
Інфекційне захворювання зафіксували у жінки, яка приїхала зі сходу України.
Контактними були понад 70 осіб, вони проходять антибіотикотепарапію. У вогнищі
провели дезінфекційні заходи і проводять щеплення проти дифтерії.
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Характеризується місцевим запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево судинної та нервової систем, нирок.
Збудником є дифтерійна паличка, яка виробляє токсичну речовину, стійку до дії різних
чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє
паличка, швидко гине під час нагрівання (+60 °С ), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання (від моменту проникнення збудника до початку симптомів) – від 3 до 10 днів.
- Джерелом інфекції є хвора людина чи носій збудника дифтерії. Інфекція передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини. Ускладнення від дифтерії можуть включати блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, нефрозонефрит і легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію), – розповів завідувач відділом Володимир Бойко.
Загальні симптоми:
– біль у горлі;
– підвищена температура, лихоманка;
– набряк слизової оболонки ротоглотки;
– наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
– набряк шиї;
– збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Усі хворі на дифтерію, незалежно від ступеня тяжкості, підлягають обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім
бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка
пригнічує дифтерійний токсин у крові.
- Запобігати розвитку небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і робити ревакцинацію дорослих кожні 10 років. Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв, – наголосив Володимир Бойко.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця),
наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та
допомагає зменшити захворюваність.
Вакцинація АКДП вакциною здійснюється у 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці
(друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.
Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-
правцевим (далі – АДП), наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі
зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-М).
Ілюстративне фото – з відкритих інтернет-джерел.