Вода, поряд із своїм величезним життєво необхідним для людини благом, за певних умов і, на жаль, досить часто може стати фактором ризику виникнення різноманітної патології, у т.ч. інфекційних захворювань. Тому фахівці відділення епіднагляду та профілактики захворювань Хмільницького районного відділу ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» наголосили на
ризиках виникнення інфекційної патології після вживання води або використання її з
іншою метою, – повідомляє NEWS Хмільника.
Однією з причин виникнення і розповсюдження цих інфекцій є тривале зберігання
життєздатності небезпечних для людини мікроорганізмів у водному середовищі.
Виживання патогенних мікроорганізмів у воді, наприклад кишкової палички в колодязній воді складає до 21 діб, в річковій – від 21 до 183 діб, бактерії дизентерії від 12 до 92 доби, збудники черевного тифу – 71,5-183 доби, лептоспіроз від 7 до 150 днів, холерний вібріон – від 0,5 до 92 доби.
Збудники хвороб передаються фекально-оральним шляхом. Потрапляючи у воду з
випорожненням людей і з побутовими стічними водами населених пунктів, вони заражають воду. Особливо небезпечні щодо цього стічні води інфекційних лікарень.
Причиною зараження води можуть бути також викиди недостатньо очищених стічних вод у водоймище, забруднення нечистотами берегів, місця масового купання, прання білизни, просочування в підземні води нечистот із вбиралень, занесення в криниці патогенних мікроорганізмів забрудненими відрами тощо.
Нині відомо близько 100 видів вірусів, які є у фекаліях людини. Частина з них може спричинити захворювання людини через забруднення води. Небезпека забруднення води вірусами полягає в тому, що віруси довгий час (до 200 днів) можуть зберігатися у питній воді і воді водоймищ. Крім того, багато їх значно стійкіші до дії знезаражуючих агентів, ніж бактерії, що викликають гострі кишкові інфекції. Відзначено, що зовсім невеликі дози вірусів можуть спричиняти захворювання у людей.
Для зоонозів (хвороби, якими хворіють тварини і люди) також можливий водний
шлях зараження. Серед таких захворювань слід назвати лептоспіроз, туляремію,
бруцельоз. Лептоспіри потрапляють у водоймище із сечею гризунів, свиней і великої
рогатої худоби. Захворювання частіше виникає внаслідок використання для пиття води з відкритих водоймищ (річок, озер, ставків,зрошувальних каналів), а також під час купання або прання білизни. Лептоспіри можуть потрапити в організм також через слизові оболонки і мікроушкодження шкіри.
Водні епідемії (спалахи) мають ряд характерних особливостей. Вони завжди пов’язані з певним джерелом (колодязем, водогоном) і практично відсутні при вживанні води з інших джерел водопостачання. Епідемія характеризується різким спалахом інфекції, масовістю враження населення і повільним затуханням її в кінці. Захворювання завжди підтверджується лабораторним аналізом води з забрудненого джерела. Все це має
особливе значення при проведенні санітарно-гігієнічних заходів по профілактиці і
ліквідації водних епідемій.
В Україні протягом останніх років реєструвалися спалахи кишкових інфекцій, вірусного гепатиту, дизентерії, черевного тифу пов’язані з водою.
Слід нагадати і про холеру (особливо небезпечну інфекцію), на яку в Україні тільки
в 1995 році захворіло 924 особи, інфікування яких, головним чином, було пов’язано з водокористуванням. А також спалах вірусного гепатиту А в Дніпропетровській області в
1994 році (захворіло більше 3-х тисяч мешканців міст Кривий Ріг, Жовті Води, Криворізького, Софіївського, Широківського районів) та 2014 році (захворіли майже 300
мешканців міст Кривий Ріг та Дніпро).
На жаль, Україна продовжує бути країною з потенційною небезпекою інфікування збудниками, у т.ч. що передаються водним шляхом.
ПРИЧИНИ НЕБЕЗПЕЧНОГО ІНФІКУВАННЯ:
- для більшості населення джерелами питного водопостачання є поверхневі водойми, що несуть значне антропогенне навантаження і, як наслідок, постійно погіршується якість води у результаті забруднення органічними речовинами та збудниками інфекційних захворювань;
- відсутність надійних систем очистки та знезараження води, адекватних ступеню забрудненості, оскільки застосування хлорвмісних сполук є неефективним, особливо щодо патогенних вірусів.
Є значний ризик мікробної контамінації питної води у водорозподільній мережі в процесі її постачання до споживача та до місць безпосереднього вживання води. Це
пов’язано із високою зношеністю водогонів і, як наслідок, з постійним виникненням
аварійних ситуацій, що призводять до додаткового забруднення води.
Наступною причиною контамінації питної води є тривале її зберігання в ємностях.
Впровадження технології знезараження питної води, підвищення санітарної
культури населення сприяло за останні десятиліття різкому зниженню захворюваності не тільки на черевний тиф, але й інші бактерійні кишкові інфекції.
Найпоширеніші симптоми гострих кишкових інфекцій: слабкість, підвищення температури, біль у животі, блювота і діарея.
Доброякісна питна вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні. Вода не повинна містити патогенних мікробів, вірусів та інших біологічних включень, небез-печних для здоров’я споживачів.
ЯК НЕ ЗАРАЗИТИСЯ:
- потрібно уникати відпочинку в невстановлених місцях, де не проводяться заходи з підготовки до оздоровчого сезону, в тому числі систематичний лабораторний контроль якості води водоймищ;
- під час відпочинку не використовувати воду відкритих водоймищ для пиття,
миття посуду, овочів, фруктів; - не заковтувати воду під час купання;
- суворо дотримуватись правил особистої гігієни;
- після купання у відкритих водоймах, басейнах – прийняти душ;
- ретельно стежити за чистотою рук, мити їх з милом перед їжею і приготуванням
страв, а також після відвідування туалету, поїздок у громадському транспорті; - вживати тільки гарантовано безпечну воду і напої (бажано вживати воду і напої у
фабричній розфасовці).
А також
- При будь-яких розладах шлунково-кишкового тракту необхідно звертатись до
сімейного лікаря. - Самолікування може призвести до найтяжчих ускладнень та наслідків для здоров’я
людини. - Крім того, з метою встановлення достовірного діагнозу необхідно пройти лабораторне обстеження на холеру та збудники інших кишкових інфекцій.
Ілюстративне фото – з архіву редакції.