Школа села Сьомаки є досить унікальною. Нею цікавилися журналісти обласних та всеукраїнських видань: «Вінницька правда», «Освіта». Вона привертає увагу того, хто вперше ступає на її територію.
Нині у школі навчається 79 учнів, і всі вони добре знають кожен куточок навчального закладу, історію школи та малої батьківщини. І все завдяки спільним зусиллям директора та педагогічного колективу. У школі є унікальний краєзнавчий музей, нині йде його реконструкція, займаються монтажем нових вітражів та експонатів.
В школі не лише приділяється особлива увага розвитку дітей, вона відрізняється від усіх інших якоюсь неймовірною атмосферою.
Креативні вказівники, самотужки зроблені дизайнерські речі, акуратні алейки, різнокольорові квітники та фонтани прикрашають подвір’я школи. На території школи знаходиться ще й дошкільний заклад, який відкрили у 2012 році.
Та все ж родзинкою Сьомацької школи є дослідницька теплиця розміром у 200 квадратних метрів. На Вінниччині лише вона має такі розміри. Теплицю збудували в 1992 році, і від інших відрізняється вона вирощеними тропічними та субтропічними рослинами.
Про школу та своє – без перебільшення ексклюзивне дітище розповів директор комунального закладу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Сьомаки» Хмільницької районної ради Анатолій Коломієць.
- Зробити таку теплицю було моєю мрією ще від початку керівництва. Директором школи я став у 1987 році. Раніше в колишній радянській школі було виробниче навчання. Хотів зробити щось корисне і для школи, і для дітей: щоб могли бачити унікальні рослини, і щоб наша Сьомацька школа мала свою певну особливість.
Зі спогадів Анатолія Олексійовича, теплиця викликала справжній фурор серед місцевих жителів та приїжджих. У теплиці налічувалося 44 види тропічних та субтропічних рослин: банани, кактуси, лавр, різноманітні пальми, лимони тощо. Теплиця опалювалась, тому температура повітря не опускалася нижче 22 градусів. У теплиці були й такі рослини, що не боялися поверхневих заморозків.
- У Сьомацькій школі я навчалася з 5 класу, до того закінчивши 3 класи у Сербанівці. Пам’ятаю, ми всім класом на трудовому навчанні дуже любили ходити в теплицю. На той час там росли мандарини, лимони, були й огірки. Анатолій Олексійович все зробив власноруч, і хлопці допомагали, односельчани: все своїми силами прокопували, проводили воду, саджали, – розповіла колишня учениця, а нині сільський голова села Сьомаки Оксана Тишкевич.
Зі спогадів Анатолія Коломійця, в теплиці саджали й огірки, було, що збирали їх близько сотні кілограмів. Щось ішло в шкільну їдальню, щось продавалося для потреб школи.
На жаль, не довго тішилися люди такою сільською диковинкою. Всі хмільничани чудово пам’ятають, як у 90-х роках годинами не було світла. От через часті відключення електроенергії тепличні рослини загинули.
- Був дуже гарний кактус, висотою 3 метри. Одного разу він зацвів. І це було вночі. Був змушений ночувати в теплиці, щоб подивитися на ту красу. Коли рослинки почали гинути від холоду, диво-кактус перетворився на якусь кашу, – зі скрутою в голосі розповів Анатолій Олексійович.
- В середині 90-х років теплиця загинула. Але наприкінці 90-х, – на початку 2000-х років я почав її відновлювати. Відновили за шкільні та спонсорські кошти. Знову висадили рідкісні тропічні рослини, доглядали, – продовжив А.О.Коломієць.
Він розповів, що теплиця знаходиться в затишному місці, майже зі всіх боків оточена будівлею і наче схована від вітрів. Крім того, вона вкопана в землю, до того ж накривають її агроволокном, тож морози їй тепер не страшні. Однак нині з’явилися нові проблеми – завелися шкідники, які знищують теплолюбиві рослинки. Зі славою шкільної дослідницької теплиці в Сьомаки почали приїжджати різні люди та дарувати заморські рослини. З однією із таких були привезені й шкідники. Щетівка та ненаситна білокрилка, яка пробиває шкірку та випиває рослинний сік, – знищують тепличну флору.
Анатолій Олексійович привіз із Хмельницької області кали, і засадив ними досить велику територію. У теплиці знаходиться й ексклюзивна китайська пальма, яка тягнеться до небес і вже пробила своїм верхів’ям теплицю. Анатолій Коломієць сподівається, що вона перезимує, і вже на днях планує затулити отвір вгорі теплиці. Та найбільшим і головним завданням Анатолія Олексійовича є боротьба зі шкідниками, яких поки що дуже складно вивести. Адже, зізнається, – дуже боляче, якщо те, що вимріювалося роками, і та багаторічна важка праця може «піти димом».
Алла Корнієнко.
Фото – авторські та взяті з офіційного сайту школи с. Сьомаки.