Зміни клімату – це не лише статистика зі звітів міжнародних організацій. Фахівчиня відділу клімату ГО «Екодія» та кліматологиня Анастасія Івашина каже, що зміни клімату можна відчути й у нашій щоденній реальності.
- Глобальне потепління – це радше науковий термін, який описує механіку змін у кліматі. Його основа проста: через діяльність людини – енергетику, промисловість, транспорт – в атмосферу потрапляють парникові гази. Вони створюють додатковий парниковий ефект і підвищують температуру на поверхні планети, – пояснює кліматологиня.
Змінюється сама «система», до якої ми звикли ще з уроків географії. Україна традиційно вважалася країною з помірно континентальним кліматом, але сьогодні цей баланс руйнується, і погодні патерни стають непередбачуваними.
2025-й став для цього наочним прикладом. «На півдні – Миколаївщина, Херсонщина, Одещина – було неймовірно спекотно. На півночі країни проблеми були іншими. Повторні і пізні приморозки наприкінці весни знищували врожай, а влітку кияни стикалися з «вибуховими зливами».
Висока температура впливає не лише на спеку як таку. Кожен градус за Цельсієм підвищує вміст вологи в повітрі приблизно на сім відсотків. А більше вологи – це сильніші опади, які часто супроводжуються грозами, буревіями, різкими поривами вітру. І це знову пов’язано зі зростанням температури. Тут усе взаємопов’язане, і це не завжди про просто +35 у тіні. Прояви змін клімату можуть бути дуже різними – від тривалих хвиль спеки, коли навіть уночі температура не дає організму відпочити, до різких злив чи несподіваних заморозків. І головна проблема в тому, що вони стають все менш передбачуваними.
Європа, включно з Україною, переживає зміни клімату значно швидше, ніж решта світу. Анастасія Івашина пояснює: «Європа нагрівається приблизно вдвічі швидше за інші континенти. Якщо глобально ми говоримо про зростання температури на 1,4–1,5°C порівняно з доіндустріальним часом, то для Європи ця цифра ближча до трьох градусів».
Причин кілька. Насамперед – стрімке танення льодовиків в Арктиці. Коли зникає сніговий покрив, який відбиває сонячне проміння, його місце займає темна поверхня землі або води, яка поглинає тепло. Це пришвидшує нагрівання. Крім того, зі снігу та льоду вивільняються гази, які були там «законсервовані» тисячоліттями.
Відчуття цього прискореного нагрівання – зовсім не теоретичне. Західна та Південна Європа цього року стикнулися з аномальними температурами.
- Червень у цих регіонах став найспекотнішим за всю історію спостережень, перевищивши навіть рекорди 2024 року. А липень 2025-го був третім найспекотнішим у світі за останні десятиліття – після 2023 та 2024 років.
Погода в Європі цього літа була контрастною: від рекордної спеки на півдні до потужних злив у північних широтах. У Фінляндії та Швеції у червні температура понад +30°C трималася тижнями. Для них це так само незвично, як для нас – п’ятдесят градусів.
Україна перебуває в унікально складному становищі – країна одночасно стикається з наслідками повномасштабної війни та вже відчутними змінами клімату. Але й без воєнних чинників Україна мала потужний «кліматичний багаж», сформований ще радянською індустріалізацією. Масштабні промислові гіганти, побудовані у ХХ столітті, викидали в атмосферу значні обсяги парникових газів, закладаючи основу нинішніх змін.
Крім підвищення температур, ми вже бачимо й інші прояви глобальних змін в Україні. Це – посухи, особливо у південних регіонах, зменшення запасів ґрунтових вод, висихання річок і ставків. Доступ до води суттєво погіршується. Інший характерний симптом – зростання кількості екстремальних явищ: буревії, руйнівні грози та потужні зливи, які особливо вражають Західну Україну, а також різкі заморозки вже після початку весняного цвітіння. Зміни особливо боляче б’ють по біорізноманіттю.
Промислові культури ще можна частково адаптувати селекційними методами, але дика природа такої можливості не має. Як підсумовує Івашина, майбутнє українського клімату – це зростання температур, дефіцит води, часті буревії, пилові бурі та зими без снігу.
Науковці наголошують: ми вже наближаємося до так званих переломних моментів – станів, коли окремі зміни стають незворотними, навіть якщо викиди різко скоротити. Це може означати тривалі періоди екстремальних погодних явищ, втрату біорізноманіття, деградацію ґрунтів і зникнення цілих екосистем.
Російська агресія не лише завдає колосальних людських і економічних втрат, а й діє як каталізатор екологічної кризи. Руйнування промислових об’єктів, підпали лісів, забруднення води та ґрунтів, мільйони тонн додаткових викидів від бойових дій – усе це посилює вже існуючі кліматичні проблеми. Адаптаційні заходи, які могли б уповільнити негативні наслідки, часто відкладаються «на потім» через нагальні питання виживання та оборони.
Наслідки кліматичних змін, підсилених війною, відчуватимуть уже наступні покоління. І якщо природні льодовикові та теплі періоди тривали століттями, даючи шанс на поступову адаптацію, то тепер часу майже немає. Як наголошують науковці, потрібно змінювати економічну систему, політику, підходи до безпеки та довкілля вже зараз. Бо йдеться не лише про якість життя, а й про саме життя…