Петрів піст у 2022 році триває з 20 червня по 11 липня. Загальна тривалість посту – від 8 до 42 днів. Цікаві обряди, пов’язані з цими днями, а також інші свята, які шанувалися українцями, описав у своїй книзі “Місяцелік” Василь Скуратівський.
Початок Петрівки припадає на перший після трійчанського тижня понеділок. Загалом це найкоротший за кількістю днів піст. Про його походження є цікаве народне повір’я. Цей піст начебто встановив святий апостол Петро (а звідси й однойменна назва) на прохання жінок, чоловіки яких на сінокосах (якраз у цей період починається косовиця трав) з’їдали всі молочні продукти (скопи), через що “худнув” сімейний бюджет. Петро в свою чергу переконав Павла, котрий завше тримався чоловічої сторони. Так буцімто виник один з найкоротших, але такий, що не регламентується особливими заборонами, постів. Якщо в інші запусти вважається за великий гріх вживати скоромину, то в Петрівку все-таки можна було. Очевидно, це пов’язано з важкою працею – сінокосом. До речі, на Петрівку припадають найдовші дні. Згадаймо пісню:
Мала нічка-петрівочка,
Не виспалася дівочка…
З понеділком, тобто першим днем посту, збігаються цікаві обрядодії – так звані “розигри” (на Вінниччині – “розгари”, “розори”, Кіровоградщині – “дядини”). Їх відзначали лише заміжні жінки.
У кожній етнографічній зоні були свої відмінності, які нерідко різнилися між собою. Переважно це жартівливо-сатиричні дійства чи сценки. На Полтавщині жінки, зготувавши обід, потайки від чоловіків несли його в сад і, поївши, покрикували: “Га-га-га!” Це означало, що в такий спосіб гонять “до Бога шуліку, котрий мусить передати їхнє прохання, аби Всевишній продовжив вік інтимного життя”. На Вінниччині ця обрядодія мала інший зміст – “гонити шуляка” для того, щоб “він не хапав курчат”.
Натомість у Канівському повіті “розигри” мали іншу назву і саме дійство – “замочувати дійницю” для великого молока. В обід гурт жінок ставив на подвір’ї нову дійницю, потім сідали довкола неї і “пускали по колу чарку”, виголошуючи різні господарські побажання:
Щоб дійниця не текла,
А хазяйка весела була!
Щоб хазяйка не доспала,
До корови рано вставала!
Щоб корова стояла
Да багато молока давала!
Не менш цікавими були й інші сценки “розигрів”. Найстаршу в родині бабусю садили на зелену гілку “з маю”, тобто таку, що збереглася од трійчанського клечання, і тягли через усе село до корчми. Бабуся, що удостоїлась такої честі, купляла могорич. Цей обряд символізував літо в образі бабусі, котре ввозили в село.
Поруч із жартівливими сценками розігрували й обрядові. На Поділлі в перший день Петрівки жінки, в котрих народжувалися неживі немовлята або ж помирали нехрещеними, сходилися на цвинтар і справляли “обід для дітей”. Вважалося, що в цей час літають над цвинтарем їхні душі і “просять хреста”. Обрядодія так і називалася – “справляти дітям весілля”.
Загалом термін “розигри” безпосередньо пов’язаний з конкретним обрядом – проводжати весну, а відтак і зустрічати літо. Це підтверджують найдавніші обряди, генетичне коріння яких сягає дайбозької доби. Скажімо, на Новгород-Сіверщині в цей день молодь йшла до лісу, вирубувала кілька гілок берези і, прибравши квітами, несла з піснями в село, обходила довкола нього, а потім кидала в річку.
Унікальним явищем Петрівського посту є пісенний цикл, який не має аналогів у інших народів. Мається на увазі так звані петрівочки, чи петрівчанські пісні. Їх виконували лише в період петрівського посту (як відомо, в усі інші запусти суворо заборонялося співати будь-які пісні). Явище не лише рідкісне, але й унікальне в релігійній практиці.
26 червня – Акилини, Килини. До цього дня годилося посіяти всі зернові, навіть просо і гречку, бо “Килини – останні посіви”. Після Килини селяни готували їжу і вечеряли переважно на вулиці. Це було традицією українського селянства.
27 червня – Мефодія. Цього дня дощовий день обіцяє сім тижнів негоди.