У Хмільнику вшанували жертв голодоморів

У Хмільнику вшанували жертв голодоморів
Spread the love

В Україні День пам’яті жертв голодоморів щорічно припадає на четверту суботу листопада. В цей день українці згадують жертв голодоморів ХХ століття. Голодоморів в Україні було три: в 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 роках. Невинно вбитих тоталітарним режимом, заморених голодом згадали й в Хмільнику.

Так, в суботу 27 листопада на території Меморіального скверу жертв голодоморів і політичних репресій, що на розі вулиць Меморіальної та Некрасова,  відбулася пам’ятна акція. Вшанувати мільйони закатованих голодом прийшли представники влади міської громади та Хмільницького району, волонтери, військовослужбовці, працівники музею, ті, хто пройнявся розповідями своїх бабусь та дідусів, та яким просто не байдуже… Прийшли також хмільничани з сім’ями, з маленькими дітьми, для яких поставити лампадку в пам’ять про своїх предків – священний обов’язок.

На початку настоятель храму першоверховних апостолів Петра і Павла отець Іван Пукас звершив поминальну панахиду, після чого присутні поклали квіти до підніжжя скульптури дівчинки з колосками в руках. На підніжжі з’явились запалені свічки та лампадки, як символ вічного життя.

  •  Не пощастило тим, хто народився в 1933-му, і трохи раніше. Багато мільйонів українців були замордовані радянським режимом. Радянський режим – це інтерпретація нашого східного сусіда – Росії, який і далі продовжує нищити наш народ, українську націю. Дорогі хмільничани, вірю, що ви прийшли сюди не просто так: ваші батьки, слава Богу, вижили. Стоїмо тут і вдячні Господу Богу за життя, вшановуючи тих, хто не вижив. Тут, у цьому прекрасному сквері, хочеться  просто посидіти і помовчати. У цій тиші помовчати й  зрозуміти одну-єдину важливу річ: єднаймося! Єднаймося, бо сьогодні знову хочуть роз’єднати нас, а ми роз’єднані – слабкі, – звернувся до присутніх отець Іван Пукас.

  • Нехай сьогодні наша спільна молитва не буде просто молитвою пам’яті, а молитвою єдності. І потрібно відкинути оте “яка різниця, чи какая разніца”. Якщо один Бог, – то одна Україна, якщо одна Україна, то одна і мова, і церква, і ми – одна сім’я, яка може бути господарем на власній землі і разом приймати в гості усіх, але вчити їх поводитися так, як в гостях. Царство небесне всім жертвам голодоморів. Пам’ятаймо, що ми сьогодні живемо лише завдяки волі Божій,  і наші батьки, які дали нам життя, – вижили, тому що Україна була, є і буде, – сказав священик.

У цей день також вшановують пам’ять жертв голодоморів у кожній сім’ї, запаливши свічку та поставивши її на підвіконні. Свічка пам’яті нагадує всім перехожим про історію України в голодні роки, яка не повинна повторитися. Хмільничани не залишилися байдужими, і на поодиноких вікнах у пізню годину можна було побачити палаючу свічку. На жаль, таких небагато, але хочеться вірити, що з кожним роком свідомих громадян стане більше.

Для довідки:

За дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України. 

  • Втрати через надсмертність у 1932–1934 рр. становлять 3,9 млн осіб. Втрати сільського населення (3,6 млн осіб) є значно вищими, ніж міського (300 тис. осіб). 90% втрат прийшлося на 1933 рік. Через падіння рівня народжуваності під час Голодомору Україна недорахувалась 600 тис. немовлят.
  • У 1932–1937 роках Україна складалася з восьми регіонів: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Одеська, Харківська, Чернігівська області та Молдавська АРСР. Результати дослідження виявили, що найбільших втрат зазнали Київська та Харківська області (у межах тогочасного поділу), у яких втрати через надсмертність в 1932–1934 рр. сягають 19–20% загальної чисельності населення. Далі за рівнем втрат йдуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області та Молдавська АРСР (від 10 до 13%). Найнижчі втрати були у Чернігівській та Донецькій областях – 5–9%.
  • За результатами досліджень спростовано тезу про те, що Україна та Росія під час голоду постраждали однаково: у Росії на регіони з найвищими втратами від голоду припадає 6% чисельності сільського населення та 1% території, тоді як в Україні – 41% населення та 34% території. Виявлено суттєві відмінності між країнами не лише у кількісних показниках втрат від голоду, але й у їх географічному розподілі: найвища інтенсивність втрат від голоду спостерігалась у центральних лісостепових регіонах України, що не відігравали головної ролі у заготівлі зерна, а в Росії – у її ключових зернових регіонах.

Автор тексту і фото – Алла Корнієнко.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *