У Діда Мороза очі дідуся Святослава

У Діда Мороза очі дідуся Святослава

У Діда Мороза очі дідуся Святослава

Наближаються новорічні і різдвяні свята, а завтра от, наприклад Святий Миколай ховає під подушки слухняних діток подаруночки. Віруюча людина ти чи атеїст, але новорічній атмосфері точно піддасися, рано чи пізно. Особливо, коли у тебе є діти.

Люблю я жарт, що у людини є три періоди в житті:

  • коли вона вірить в Діда Мороза;
  • коли вона не вірить в Діда Мороза;
  • коли вона сама Дід Мороз.

Розповім передісторію, цілком реальну. Моя похресничка минулого року на дитячому святі у дитсадочку помітила, що у Діда Мороза очі дідуся Святослава. Хе-хе)). Як буде цього року, поки не відомо, але вже, швидше за все, Карінка здогадається. Розповідати історію, що ВІН насправді існує, просто дідусь тимчасово його підміняв?

Зрозуміли про що будемо говорити чи дуже завуальовано? Доки розповідати дітям, що Дід Мороз чи Святий Миколай існує? Чи потрібно взагалі? І як робили інші батьки? Про все по черзі!

Психологи розповідають, що середній вік дорослішання і розуміння того, що подарунки у новорічну ніч  роблять дорослі десь в середньому 5-8 років. Не варто боятися того, що син чи донька запитають у тебе про існування дорогих серцю святкових персонажів. Це природний процес дорослішання. Якщо діти «застукали» тебе на гарячому, коли ти кладеш подарунки, молодшим – поясни, що Дідусь Мороз просто не хотів слідити снігом по килимі і передав, а старшим, які уже й так сумнівались запропонуй дещо краще.

Поясни, що він уже дорослий (а) і, що радість можна відчувати не лише від отримання, а від процесу обрання і вручення подарунків комусь рідному, близькому і дорогому або ж тому, хто у ці свята не отримає презентів ні від кого і йому буде дуже сумно.

Провела опитування у своїх знайомих: думки розійшлися у діаметрально протилежні сторони. Хтось до 12 років розповідав доньці, що Дід Мороз існує і навмисно дарував два подарунки: один від себе і один від казкового дідуся, аби лиш «втримати» цю легенду. Хтось довго мовчав, а натомість діти образились за брехню. Вийшли із ситуації мої знайомі, просто пояснивши, що хотіли якомога довше втримати відчуття свята у дітей. Інші, при перших дитячих сумнівах, різали правдоньку дитині межи очі!

Мені ж подобається думка, що до всього дитина має прийти сама. Легенду варто підтримувати рівно до того, поки дитина скаже, що усе це вигадки і просто замовить подарунок тобі.

Цікаво, а хто як виходив із цієї ситуації? Пропонуйте нам свої варіанти. Бо поки мій син уже написав лист святому Миколаю і дуже чекає класний конструктор «Арктична станція з тваринами». Діліться!

На фото – наш зайчик і перший новорічний ранок у дитсадочку.

Ваша Наталя Міщук

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *