Сторінки історії Хмільницького району. Село Сальниця

Сторінки історії Хмільницького району. Село Сальниця
Spread the love

Триває наша постійна рубрика, присвячена невідомим яскравим сторінкам історії Хмільника та Хмільницького району. Сьогодні до Вашої уваги – фрагменти з історії села Сальниці Хмільницького району.

Шановні читачі! Просимо Вас повідомляти теми з історії Хмільника та Хмільницького району, які б зацікавили Вас для подальшої публікації та вивчення на наших сторінках!

Отже – Сальниця… 
– Ще в 1431р. в грамоті Великих князів Литовських в Хмільницькому старостві згадувалися «люди Салиські і грунт салиський», – розповідає історик, краєзнавець та письменник Василь Маринич. – 7 червня 1607р. король Сігізмунд ІІІ видав привілей на осадження містечка поряд із невеличким поселенням Салиха, що знаходилось поряд із зруйнованою фортецею, неподалік татарського Чорного шляху, брацлавському підчашому Вацлаву Сулковському: «Оголошуємо всім взагалі і кожному окремо кому про те знати належить, нинішнім і наступним, що Нам через довірених осіб Ради Нашої панів урядників благородний Вацлав Сулківський сам і від імені дружини своєї Малгоржати Сулківської оголошую, що в казенному Нашому помісті, що було в той час в їх володінні в селі Салинці в Летичівському повіті при руді Морозовій Данчевих пасік коло самої Чорної татарської дороги є місце в хорошому стані, на якому якби закласти фортецю і місто, то це було б вельми корисним для всієї Речі Посполитої, а з часом і нам користь приносила б. А за те ми дозволяємо закласти дану Сальницю на наступних умовах. Даємо того міста жителям, які постійно там поселяться таку нашу привілею: дозволяємо мати їм Магдебургське право, яке будуть використовувати на вічні часи. віддаляючи від того міста Сальниці всі інші права, способи і … відокремлюючи взагалі всіх тих, котрі не погоджуються з правом Магдебурзьким, що буде робити тих міщан Сальниці вільними від влади і суду воєвод, каштелянів, підкоморих і всіх урядників коронних так що перед ними чи перед ким не будь з них в справах великих і малих і в кожному злочині будуть покликані і відповідати зобов’язані не будуть, … і ніяких провин перед ними не будуть оплачувати однак зобов’язані будуть мати суд і розправу перед війтом і урядом свого міста по праву магдебурзькому, а війт має відповідати перед Нами і Нашими наступниками, тому війту повну і цілковиту даємо владу з присяжними, лавниками, міським урядом в усяких справах великих і малих, навіть в крадіжках, вбивствах, розбоях, підпалах і в усіх злочинах і винах умисних чи не умисних чинити суд, оголошувати вироки і призначати покарання в усіх пунктах, пунктах, артикулах і частинах, як того вимагає Магдебурзьке право. Бажаю при тому, щоб міщани і всі жителі сальницькі для збільшення їх кількості забезпечені були всіма вигодами, то в тому ж Нашому місті Сальниці назначаємо на вічні часи бути щорічно двом ярмаркам, перший в день Воскресіння Господнього, другий в день святої Ядвіги з продовженням кожен по 8 днів, з тим однак, щоб через ці ярмарки не була порушена вигода інших околичних містечок, що розміщені неподалік. Там же щочетверга торговий день. Дається при цьому свобода на тих ярмарках і торгах як міщанам, так і жителям передмістя та приїжджим людям купувати, продавати, вимінювати і всякі проводити торги; рівномірно дозволяється купцям зі своїми товарами їздити в різні міста і за кордон де приїжджаючі і від’їжджаючі мають бути забезпечені Нашими і намісників Наших правами, крім тих однак, котрих підтримувати забороняють загальні постанови, і кому дійсно потрібно заборонити товариство з добрими громадянами.

Землі міста нашого Сальниці мають бути в наступних кордонах: з одного боку від Уланова по Данчеву пасіку або Долину, від цієї Долини прямо через поле на Престрєлове; від руди престрєлової до діброви, що називається Рибчин, яка веде кордон в руду Липницю; від руди Липниці кордон іде в сторону, минаючи ту діброву до могили Боровчихи, що знаходиться за Чорним татарським шляхом. Від тої могили обминаючи діброву Торчин продовжується на торгову дорогу і цією дорогою через іншу діброву до хрестової дороги, що веде з Краснополя до Морозівки і лежить при самій Лип’ятинські діброві. Звідси прямо дорогою до руди, що впадає в руду Морозову і цією дорогою до долини де знаходиться Спейнова пасіка. А для того, щоб власник і сальницький війт з дружиною своєю за те, що вони місто вільними людьми заселять і оборонять  пізнали нашу прихильність і милість, то дозволяємо йому при цьому місті в селі Салинцях загачувати ставки, будувати млини і користуватися всіма тими благами, які вони придумати можуть згідно даному обом їм згідно до життєвому надані з обов’язком утримувати в порядку і справності тих ставків і млинів, які потім будуть передані міщанам Сальниці і працею і витратами надавати їм всяку допомогу, захищаючи їх, їхню власність, замок і місто.» (1, с.3-4)

Війт від імені короля керував містом і головував на судових засіданнях. Він щорічно звітував у прибутках і видатках вічу (загальним зборам дорослих чоловіків), яке вирішувало, чи залишити його на цій посаді, чи обрати нового. Лавники (судді) отримували по грошу на власну користь від кожного присуду; наймолодший із них вів письмово судові справи і рахунки лавників. Присяжні (радці) завідували міським майном, справами торгівельними і пожежними. Всі вони становили міську раду (магістрат). Їм були підвладні чиновники: міський писар (відав нотаріальною частиною), прокурор або стряпчий (вів міські і приватні справи за визначену законом плату), глашатаї (слідкували за виконанням судових рішень), цехові старости (цехмістери), мечники, ябедники, митники, мостники, дальщики, казначей, печатник і ін. (2, t.10, s.216)

«Оскільки для виконання і загальних і міських справ потрібно мати свою печать то надаємо даному місту як прикордонному наступний герб: одна рука гола, а друга покрита панциром тримає лук натягнутий стрілою. А щоб даний народ з дня на день все більше розширювався  і люди до осілості прагнули звільнити його на двадцять років від усіх податків, чиншів і всяких повинностей і тягарів, що належать Нам і Речі Посполитій, а також Нашим посесорам; також від зборів і всяких мит. По закінченні цього строку зобов’язані будуть виконувати всі повинності і проти ворогів державних і Наших при сальницькому керівникові мають з озброєною рукою виїжджати і своєму керівникові як під час війни так і в мирний час бути в усьому слухняними. У вірність чого Ми це власною Нашою рукою підписали і коронну печать прикласти повеліли. Дано у Варшаві на вольному коронному сеймі червня 7-го дня 1607 року. Царювання королівств Наших Польського 20-го, а Шведського 14-го року Сигізмунд ІІІ Король.» (1, с.4)

Сальницьке староство.

Після воєн Хмільницького Сальниця була вщент зруйнована, не було жодного підданого, не давала жодного прибутку. Була знищена й місцева фортеця. Люстрація від 8 липня 1712 року описує Сальницю як королівське місто ворогом спустошене, подібно до Хмільника і Любара, в межах Летичівської волості. Люстрації 1765 і 1769 років, попри домагання дворянства і посесорів позбавити Сальницю міських прав, підтверджують колишні переваги.

Посесором в 1665 р. був Яків Потоцький. На початку XVІІІ ст. розпочинається процес швидкого заселення цієї території. Уже в 1765 р. Сальниця центр нового староства, куди входили села: Черемис, Гнатівка, Мазепинці. Тримав його Ігнасій Чесновський гербу Колумна, збирав до скарбу 2109 зл. 19 гр. Був поставлений замок оточений ставом і глибоким ровом. В 1776 р. в містечку було вже 60 дворів, які платили по 7 злотих. В 1792 р. Сальниця знов отримала від Станіслава-Августа підтвердження своїх привілей даних ще Сигізмундом ІІІ. Король видає указ за яким: королівські міста вільні в усіх областях Речі Посполитої; всередині вільних міст Речі Посполитої розпоряджається поліцейська комісія; в разі втрати колишніх привілей видати нові, на основі архівних.

«Король виходячи із вищеозначених привілей і конституцій, а особливо міськими постановами на нинішньому сеймі і бажаючи означене вільне місто Сальницю піднести в первісний його стан і примножити торгівлю та ремісництво працею вільного народу, від тягот останніх писаних люстрацій звільнити і тим привести його в належний стан і порядок, що приведе з часом до збільшення прибутків Речі Посполитої, визнати місто Сальницю вільним містом. Всіх жителів міста і тих хто в передмісті проживає і поселиться в майбутньому стають зі вступом в міське товариство і під його право людьми вільними, і землі які лежать в кордонах до даного міста і заселені, а також їхні будинки, городи, лани, ниви, хутори, ліси, зарослі, всякі осади, що знаходяться в його дачах і всю окружність землі, що законно належить даного міста вічного і наслідного християнського віросповідання міщан, власністю признаємо всіх його обивателів дворянського чи міщанського походження, людей торгових чи ремісничих, чи землеробством, чи млинарством, чи будь-якими іншими промислами вправляються і вже рік володіють приватною власністю в тому місті або можуть таку набути незалежно від достоїнства, породи, походження і статків міському суду і міському магістрату податками і вольностями підлеглими бути бажаємо. Окрім того місто Сальницю від усіх земських і від сальницького замкового судів в силу учиненого про міста законодавству віднімаємо, так що ні один із мешканців того міста у всякій справі перед будь-яким загальним чи замковим старостинських судом відповідати не будуть, а лише перед судом чи урядом міським, яких на основі нового нинішнього розпорядження, із осілих жителів міста наказуємо вибрати. А хто не буде задоволений рішенням сальницького суду, тому звертатися в апеляційний суд столичного міста Кам’янця-Подільського призначеного правом нинішнього сейму, удільний заклад для вільних міст в Подільському воєводстві, або в Наші Коронні Асесорські суди представляти свої справи по суті. А магістрати, так як і суди та уряди міські, за свої урядові рішення і за все місто Сальницю звітують перед Нами і Нашим Коронним судом чи комісії поліції в справах правом указаних повинні будуть відповідати. Поскільки, привілей даному місті мати герб із зображенням однієї руки голою, а друга покрита панцером і тримає натягнутий стрілою лук, уже надано, то і Ми цей герб підтверджуємо. Копію ж податків і повинностей зі всіх місту Сальниця наданих грунтів після узаконення надання будуть визначені Нашим Асесорським Коронним судом на виконання рішень нинішнього сейму по предмету постановленого права визначаться в грошовій платі, які магістрат від міських обивателів буде збирати, куди законом наказано буде здавати і квитанції про належну сплату за всі міські землі, не включаючи однак сюди ту ґрунтову данину за яку публічні податки сеймом правовим уже накладені або мають накласти і які в казну Речі Посполитої вносити зобов’язані будуть.

Всіх релігій і віросповідань як тутешнього краю та і закордонним дозволяється в цьому місті селитися і користуватися всіма прерогативами. Так само інших свобод, вольностей, захисту, які державними правами іншим вільним містам надані і які височайшої влади правління народу по праву належати зобов’язані і які прерогатива із прав державних і з городового Магдебурзького права виникають і іншим вільним містам даровані, всього того Сальницю і її обивателів учасниками мати бажаємо. Вибори в магістрат по силі права цьому місту дозволяємо, то ж правління і вільний суд мати бажаємо і до того жодної не маємо перешкоди. В чому для кращої віри цю привілею власною рукою печаттю Коронною затвердити наказую. Варшава місяця липня 6 дня 1792 королівства нашого восьмого року. Станіслав Август король.

Відновлений диплом прав і привілей вільного міста Сальниці Подільського воєводства Летичівського повіту Ігнатій Янишевський, великої Коронної печатки секретар. (1, с.5-6). 

                                                         Герб с. Сальниці

  1. ДАХО, Ф.227, оп.1, спр.406 Про відкриття в Сальниці міської ратуші і дозвіл на ярмарок.
  2. Slownik geograficzny krolestwa Polskiego. W. 1880-1889

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *