Сторінки історії Хмільницького району. Село Сальниця

Сторінки історії Хмільницького району. Село Сальниця

Триває наша постійна рубрика, присвячена невідомим яскравим сторінкам історії Хмільника та Хмільницького району. Сьогодні до Вашої уваги – фрагменти з історії села Сальниці Хмільницького району.

Шановні читачі! Просимо Вас повідомляти теми з історії Хмільника та Хмільницького району, які б зацікавили Вас для подальшої публікації та вивчення на наших сторінках!

Отже – Сальниця… 
– Ще в 1431р. в грамоті Великих князів Литовських в Хмільницькому старостві згадувалися «люди Салиські і грунт салиський», – розповідає історик, краєзнавець та письменник Василь Маринич. – 7 червня 1607р. король Сігізмунд ІІІ видав привілей на осадження містечка поряд із невеличким поселенням Салиха, що знаходилось поряд із зруйнованою фортецею, неподалік татарського Чорного шляху, брацлавському підчашому Вацлаву Сулковському: «Оголошуємо всім взагалі і кожному окремо кому про те знати належить, нинішнім і наступним, що Нам через довірених осіб Ради Нашої панів урядників благородний Вацлав Сулківський сам і від імені дружини своєї Малгоржати Сулківської оголошую, що в казенному Нашому помісті, що було в той час в їх володінні в селі Салинці в Летичівському повіті при руді Морозовій Данчевих пасік коло самої Чорної татарської дороги є місце в хорошому стані, на якому якби закласти фортецю і місто, то це було б вельми корисним для всієї Речі Посполитої, а з часом і нам користь приносила б. А за те ми дозволяємо закласти дану Сальницю на наступних умовах. Даємо того міста жителям, які постійно там поселяться таку нашу привілею: дозволяємо мати їм Магдебургське право, яке будуть використовувати на вічні часи. віддаляючи від того міста Сальниці всі інші права, способи і … відокремлюючи взагалі всіх тих, котрі не погоджуються з правом Магдебурзьким, що буде робити тих міщан Сальниці вільними від влади і суду воєвод, каштелянів, підкоморих і всіх урядників коронних так що перед ними чи перед ким не будь з них в справах великих і малих і в кожному злочині будуть покликані і відповідати зобов’язані не будуть, … і ніяких провин перед ними не будуть оплачувати однак зобов’язані будуть мати суд і розправу перед війтом і урядом свого міста по праву магдебурзькому, а війт має відповідати перед Нами і Нашими наступниками, тому війту повну і цілковиту даємо владу з присяжними, лавниками, міським урядом в усяких справах великих і малих, навіть в крадіжках, вбивствах, розбоях, підпалах і в усіх злочинах і винах умисних чи не умисних чинити суд, оголошувати вироки і призначати покарання в усіх пунктах, пунктах, артикулах і частинах, як того вимагає Магдебурзьке право. Бажаю при тому, щоб міщани і всі жителі сальницькі для збільшення їх кількості забезпечені були всіма вигодами, то в тому ж Нашому місті Сальниці назначаємо на вічні часи бути щорічно двом ярмаркам, перший в день Воскресіння Господнього, другий в день святої Ядвіги з продовженням кожен по 8 днів, з тим однак, щоб через ці ярмарки не була порушена вигода інших околичних містечок, що розміщені неподалік. Там же щочетверга торговий день. Дається при цьому свобода на тих ярмарках і торгах як міщанам, так і жителям передмістя та приїжджим людям купувати, продавати, вимінювати і всякі проводити торги; рівномірно дозволяється купцям зі своїми товарами їздити в різні міста і за кордон де приїжджаючі і від’їжджаючі мають бути забезпечені Нашими і намісників Наших правами, крім тих однак, котрих підтримувати забороняють загальні постанови, і кому дійсно потрібно заборонити товариство з добрими громадянами.

Землі міста нашого Сальниці мають бути в наступних кордонах: з одного боку від Уланова по Данчеву пасіку або Долину, від цієї Долини прямо через поле на Престрєлове; від руди престрєлової до діброви, що називається Рибчин, яка веде кордон в руду Липницю; від руди Липниці кордон іде в сторону, минаючи ту діброву до могили Боровчихи, що знаходиться за Чорним татарським шляхом. Від тої могили обминаючи діброву Торчин продовжується на торгову дорогу і цією дорогою через іншу діброву до хрестової дороги, що веде з Краснополя до Морозівки і лежить при самій Лип’ятинські діброві. Звідси прямо дорогою до руди, що впадає в руду Морозову і цією дорогою до долини де знаходиться Спейнова пасіка. А для того, щоб власник і сальницький війт з дружиною своєю за те, що вони місто вільними людьми заселять і оборонять  пізнали нашу прихильність і милість, то дозволяємо йому при цьому місті в селі Салинцях загачувати ставки, будувати млини і користуватися всіма тими благами, які вони придумати можуть згідно даному обом їм згідно до життєвому надані з обов’язком утримувати в порядку і справності тих ставків і млинів, які потім будуть передані міщанам Сальниці і працею і витратами надавати їм всяку допомогу, захищаючи їх, їхню власність, замок і місто.» (1, с.3-4)

Війт від імені короля керував містом і головував на судових засіданнях. Він щорічно звітував у прибутках і видатках вічу (загальним зборам дорослих чоловіків), яке вирішувало, чи залишити його на цій посаді, чи обрати нового. Лавники (судді) отримували по грошу на власну користь від кожного присуду; наймолодший із них вів письмово судові справи і рахунки лавників. Присяжні (радці) завідували міським майном, справами торгівельними і пожежними. Всі вони становили міську раду (магістрат). Їм були підвладні чиновники: міський писар (відав нотаріальною частиною), прокурор або стряпчий (вів міські і приватні справи за визначену законом плату), глашатаї (слідкували за виконанням судових рішень), цехові старости (цехмістери), мечники, ябедники, митники, мостники, дальщики, казначей, печатник і ін. (2, t.10, s.216)

«Оскільки для виконання і загальних і міських справ потрібно мати свою печать то надаємо даному місту як прикордонному наступний герб: одна рука гола, а друга покрита панциром тримає лук натягнутий стрілою. А щоб даний народ з дня на день все більше розширювався  і люди до осілості прагнули звільнити його на двадцять років від усіх податків, чиншів і всяких повинностей і тягарів, що належать Нам і Речі Посполитій, а також Нашим посесорам; також від зборів і всяких мит. По закінченні цього строку зобов’язані будуть виконувати всі повинності і проти ворогів державних і Наших при сальницькому керівникові мають з озброєною рукою виїжджати і своєму керівникові як під час війни так і в мирний час бути в усьому слухняними. У вірність чого Ми це власною Нашою рукою підписали і коронну печать прикласти повеліли. Дано у Варшаві на вольному коронному сеймі червня 7-го дня 1607 року. Царювання королівств Наших Польського 20-го, а Шведського 14-го року Сигізмунд ІІІ Король.» (1, с.4)

Сальницьке староство.

Після воєн Хмільницького Сальниця була вщент зруйнована, не було жодного підданого, не давала жодного прибутку. Була знищена й місцева фортеця. Люстрація від 8 липня 1712 року описує Сальницю як королівське місто ворогом спустошене, подібно до Хмільника і Любара, в межах Летичівської волості. Люстрації 1765 і 1769 років, попри домагання дворянства і посесорів позбавити Сальницю міських прав, підтверджують колишні переваги.

Посесором в 1665 р. був Яків Потоцький. На початку XVІІІ ст. розпочинається процес швидкого заселення цієї території. Уже в 1765 р. Сальниця центр нового староства, куди входили села: Черемис, Гнатівка, Мазепинці. Тримав його Ігнасій Чесновський гербу Колумна, збирав до скарбу 2109 зл. 19 гр. Був поставлений замок оточений ставом і глибоким ровом. В 1776 р. в містечку було вже 60 дворів, які платили по 7 злотих. В 1792 р. Сальниця знов отримала від Станіслава-Августа підтвердження своїх привілей даних ще Сигізмундом ІІІ. Король видає указ за яким: королівські міста вільні в усіх областях Речі Посполитої; всередині вільних міст Речі Посполитої розпоряджається поліцейська комісія; в разі втрати колишніх привілей видати нові, на основі архівних.

«Король виходячи із вищеозначених привілей і конституцій, а особливо міськими постановами на нинішньому сеймі і бажаючи означене вільне місто Сальницю піднести в первісний його стан і примножити торгівлю та ремісництво працею вільного народу, від тягот останніх писаних люстрацій звільнити і тим привести його в належний стан і порядок, що приведе з часом до збільшення прибутків Речі Посполитої, визнати місто Сальницю вільним містом. Всіх жителів міста і тих хто в передмісті проживає і поселиться в майбутньому стають зі вступом в міське товариство і під його право людьми вільними, і землі які лежать в кордонах до даного міста і заселені, а також їхні будинки, городи, лани, ниви, хутори, ліси, зарослі, всякі осади, що знаходяться в його дачах і всю окружність землі, що законно належить даного міста вічного і наслідного християнського віросповідання міщан, власністю признаємо всіх його обивателів дворянського чи міщанського походження, людей торгових чи ремісничих, чи землеробством, чи млинарством, чи будь-якими іншими промислами вправляються і вже рік володіють приватною власністю в тому місті або можуть таку набути незалежно від достоїнства, породи, походження і статків міському суду і міському магістрату податками і вольностями підлеглими бути бажаємо. Окрім того місто Сальницю від усіх земських і від сальницького замкового судів в силу учиненого про міста законодавству віднімаємо, так що ні один із мешканців того міста у всякій справі перед будь-яким загальним чи замковим старостинських судом відповідати не будуть, а лише перед судом чи урядом міським, яких на основі нового нинішнього розпорядження, із осілих жителів міста наказуємо вибрати. А хто не буде задоволений рішенням сальницького суду, тому звертатися в апеляційний суд столичного міста Кам’янця-Подільського призначеного правом нинішнього сейму, удільний заклад для вільних міст в Подільському воєводстві, або в Наші Коронні Асесорські суди представляти свої справи по суті. А магістрати, так як і суди та уряди міські, за свої урядові рішення і за все місто Сальницю звітують перед Нами і Нашим Коронним судом чи комісії поліції в справах правом указаних повинні будуть відповідати. Поскільки, привілей даному місті мати герб із зображенням однієї руки голою, а друга покрита панцером і тримає натягнутий стрілою лук, уже надано, то і Ми цей герб підтверджуємо. Копію ж податків і повинностей зі всіх місту Сальниця наданих грунтів після узаконення надання будуть визначені Нашим Асесорським Коронним судом на виконання рішень нинішнього сейму по предмету постановленого права визначаться в грошовій платі, які магістрат від міських обивателів буде збирати, куди законом наказано буде здавати і квитанції про належну сплату за всі міські землі, не включаючи однак сюди ту ґрунтову данину за яку публічні податки сеймом правовим уже накладені або мають накласти і які в казну Речі Посполитої вносити зобов’язані будуть.

Всіх релігій і віросповідань як тутешнього краю та і закордонним дозволяється в цьому місті селитися і користуватися всіма прерогативами. Так само інших свобод, вольностей, захисту, які державними правами іншим вільним містам надані і які височайшої влади правління народу по праву належати зобов’язані і які прерогатива із прав державних і з городового Магдебурзького права виникають і іншим вільним містам даровані, всього того Сальницю і її обивателів учасниками мати бажаємо. Вибори в магістрат по силі права цьому місту дозволяємо, то ж правління і вільний суд мати бажаємо і до того жодної не маємо перешкоди. В чому для кращої віри цю привілею власною рукою печаттю Коронною затвердити наказую. Варшава місяця липня 6 дня 1792 королівства нашого восьмого року. Станіслав Август король.

Відновлений диплом прав і привілей вільного міста Сальниці Подільського воєводства Летичівського повіту Ігнатій Янишевський, великої Коронної печатки секретар. (1, с.5-6). 

Сторінки історії Хмільницького району. Село Сальниця Сторінки історії Хмільницького району. Село Сальниця                                                         Герб с. Сальниці

  1. ДАХО, Ф.227, оп.1, спр.406 Про відкриття в Сальниці міської ратуші і дозвіл на ярмарок.
  2. Slownik geograficzny krolestwa Polskiego. W. 1880-1889

 

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *