Триває наша постійна рубрика, присвячена невідомим яскравим сторінкам історії Хмільника та Хмільницького району. Сьогодні до Вашої уваги – історія сільської школи села Великий Острожок. Вчитель, історик та краєзнавець Василь Маринич зібрав з цього приводу підбірку цікавих історичних фактів з історії цього навчального закладу… Зокрема, один епізод – на початку 20-го століття у цьому селі діяло навіть однокласне сільське училище!
Шановні читачі! Просимо Вас повідомляти теми з історії Хмільника та Хмільницького району, які б зацікавили Вас для подальшої публікації та вивчення на наших сторінках!
Великі ювілеї маленького села.
260 років шкільництва у В.Острожку.
– Архівні дані свідчать, що в середині XVІІ ст. нижча (парафіяльна) освіта стала загальною в Україні. Як ствердив Павло Алепський у 1654 р. серед українців у державі Богдана Хмельницького «всі або майже всі вміють читати і знають порядок молитов і співів, навіть більшість їхніх жінок і дочок». Та прийшла велика руїна. В 1650 р. у містечку Новий Острог залишилось 130 жилих будинків, в 1651 р. – 30, в 1653 р. – 10, в 1655-1658 – лише 3, – розповів Василь Маринич.
Відродження розпочалося на початках XVІІІ ст. У 1759 р. будується нова дерев’яна однокупольна церква, священиком призначають молодого і амбітного Івана Кузьмінського. Саме він, з благословення вищого керівництва, після урочистої служби 22 жовтня 1760 р. відкрив двері нової школи. Навчання велося українською мовою, на якій і правили службу. Дітей вчили читати і писати, рахувати, співу, початків польської та латини.
Але у 1793 р. наш край захоплює Російська імперія. Останній раз школа згадується під час перепису 1799-1800 рр. Окрім Великоострожецької згадуються школи у таких селах Вінницького повіту: Колибабинці, Кривошиїнці, Хутори Кривошиїнські, Лузна, Рогинці, Кустівці, Ступник, Клітинка, Слобідка Кустовецька, Вишенька, Малий Острожок, Соломірка.
Поскільки, з самого початку всіх священиків одним махом перевели в Московський патріархат то правити і навчати дітей тепер потрібно було російською мовою, а вони її знали слабенько, службу ще якось проведуть, а дітей вчити – ну куди? Та й навіщо тим дітям освіта? Що її на хліб намастиш? Чи той, хто вміє читати краще коня запряже, чи за плугом буде краще ходити? І взагалі: «Немає школи, немає крамоли». От так поступово і захиріло шкільництво. Більшість шкіл самореорганізувалися (закрилися), меншість – знаходилася у такому жалюгідному стані, що навіть не згадувалися при ревізіях.
Нове піднесення розпочалося після звільнення селян із кріпацтва. На 1905 р. в Острожку уже були: міністерське однокласне сільське училище, церковно-приходська школа, школа для дівчаток. У 1921 р. відкривається семирічна школа, у 1936 р. – середня. Після ІІ світової війни – початкова, потім восьмирічна, зараз – навчально-виховний комплекс.
Оскільки в народі говорять: «є школа – є село», то побажаємо гідного злету і школі і селу.