Сторінки історії Хмільницького району. Битва за Хмільниччину влітку 1941 року (продовження)…

Сторінки історії Хмільницького району. Битва за Хмільниччину влітку 1941 року (продовження)…

Ми продовжуємо публікувати далі працю Василя Маринича, як влітку 1941 року битва на території Хмільницького району зірвала плани німців блискавичним ударом захопити Київ.

– 10 липня уже 5-та армія завдала контрудару на південь. Однак 6-а армія наступати не могла. Музиченко змушений був відвести, геть пошарпаний, 36-й стрілецький корпус в складі другого ешелону штабу корпусу, 140-ї стрілецької дивізії зі штабом, легким артилерійським полком без матеріальної частини, батальйоном зв’язку відведено для переформування і приведення себе в порядок в район Мазепинці-ліс південніше-Скаржинці-Уланів. Місце перебування його 146-ї стрілецької дивізії залишалось невідомим.

37-й стрілецький корпус вів важкі бої з переважаючими танковими і піхотними силами німців. Бійці і командири бились за кожен метр рідної землі, але змушені були відходити. 49-й стрілецький корпус, що готувався перейти а атаку, несподівано 09.07.1941р. зазнав ударів у фланг і тил та був відкинутий в район Сміла-Чеснівка. Його командирам з трудом вдалося вивести свої дивізії з під загрози оточення і на протязі 10 липня корпус також приводив себе в порядок в районі сіл Ступник-Великий Острожок.

Штаб корпусу розміщувався в селі Великий Острожок і, отримавши наказ командарма на новий наступ, сил для його здійснення не мав. Зведений 4-й механізований корпус, опинившись під загрозою оточення (ворожі танкові частини прорвались в Янушпіль), змушений був знову залишити Чуднів, очистити шосе. Його 32-а танкова дивізія стримувала ворога на рубежі Жеребки-Сміла. Наступати в таких умовах – значило іти назустріч погибелі. В цей же день о 12 годині дня фашисти вступили в с. Погоріла. (23 ст.168-169; 17, ст.7)

24-й механізований корпус 12-ї армії передовими частинами вийшов і почав займати оборону по річці Південний Буг. Особистий склад був сильно вимотаний. 17-й мотоциклетний полк зосереджується в районі с. Лозова. Сюди ж підтягуються і інші частини корпусу. Але 168 чоловік 17-го МЦП на чолі з лейтенантом відстали і їх місцеперебування було невідомим.

На 11 липня ворожі танки дісталися околиць Києва і Ставка Верховного Головнокомандування поставила Південно-західному фронту завдання рішучими активними діями відновити прорвані ділянки фронту на лінії укріпрайонів, відсікти механізовані з’єднання, що прорвалися, від військ противника і нанести їм в подальшому поразку. Передані 6-й армії частини отримали завдання зранку 11.07.1941р.:

– 16-й механізований корпус – продовжити спроби розгромити бердичівське угрупування ворога.

– 3-я протитанкова артилерійська бригада – встановивши зв’язок із сусідами на флангах, нанести контрудар з району Гнатівка у напрямі Романівка із завданням оволодіти районом Вел. Браталів і з’єднатись з оточеними частинами 147-ї стрілецької дивізії.

– Наступ ударної групи мали підтримати 30 літаків 4-го авіаційного корпусу.

Перед фронтом 6-ої армії на 11.07.41 р. діяли 13-а, 11-а, 14-а і 16-а танкові дивізії (кожна має два моторизованих і один танковий полк); 25-а, 75-а, 296-а, 262-а моторизовані (ці дивізій приймали участь ще в прикордонних боях на цьому напрямі); імовірно 290-а, 9-а, 24-а, 71-а піхотні дивізії. Перед 26-ою армією діяли 111-а і 97-а піхотні дивізії і одна моторизована дивізія. 10 дивізій противника знаходились в резерві і використовувались для прорива оборони Червоної Армії та на випадок її контрударів.

4-й механізований корпус (мав в своєму розпорядженні 100 одиниць техніки: 10 танців КВ, 49 Т-34, 23 БТ-7, 18 Т-26 та 38 бронемашин) з 211-ою повітрянодесантною бригадою і 637-м стрілецьким полком мав завданням прикрити напрям Дубрівка-Краснопіль, о 14 годині перейти в наступ у напрямі Воліца, Дубище. Але з появою о 12 годині в районі Мотрунки, Молочки до 100 ворожих танків і двох батальйонів піхоти, рішенням командувача армією корпус залишений для прикриття рубежу Янушпіль, Петриківці.

До 17-ї години ситуація в корпусі склалася так:

Частини 32-ї танкової дивізії і 211-ї повітрянодесантної бригади, що ввійшли в групу відновлених танків під командою капітана Єгорова о 6 годині атакувала колони танків противника в районі окремих будинків за 3 км. південно-східніше Янушполя. Напередодні увечері ці ворожі частини (до 70 танків), переслідували тили 49-го стрілецького корпусу (в основному санітарні обози), що відходили, наздоганяли їх і впритул розстрілювали. Горячи бажанням помститися, червоноармійці в ході ранкової контратаки знищили 12 танків противника, 7 протитанкових гармат, 50 транспортних машин і чимало живої сили. Прикриваючись вогнем танків, частини дивізії до 11 годин вийшли на козятинське шосе і зайняли рубіж оборони Бураки-Подорожна, осідлавши шосе і маючи завдання не допустити прориву танків в напрямі Бердичів або Козятин. О 22 годині 3-й батальйон 32-го мотострілкового полку за підтримки танків атакував піхоту противника в с. Подорожна і зайняв його. В результаті бою знищено 7 танків, 10 гармат, 4 протитанкових гармат, 5 транспортних машин, 5 офіцерів і 40 солдатів.

О 23 годині за наказом командира дивізії була відібрана група танків в кількості 6 машин і 2 бронемашин і спільно з 32-м мотострілковим полком залишені для утримання рубежу Буряки, Подорожна. Решта матеріальної частини евакуйована на ремонт, так як протягом дня танки проходили в цілому по 15-20 км.

81-а мотострілкова дивізія – залишилась на рубежі Андріяшівка-Клітенка. Бою не вела. В Клітенці базувався 8-й мотоциклетний полк.

Штаб корпусу – с. Богудзенка. Перед фронтом ворог протягом дня вів артилерійський і мінометний обстріл, проводячи перегруповування невеликих рухливих груп. До 70 танків підійшли до північної околиці Петриківець, тримаючи напрям на південний схід… 140-а стрілецька дивізія з 15-ї години вела бій з дрібними групами мотопіхоти противника на рубежі Сміла-Безпечна і після 18 години залишила село Сміла. Штаб дивізії – 2 км. південно-західніше Безпечної. 197-а стрілецька дивізія 49-го стрілецького корпусу головними силами о 17 годині 30 хвилин виступила з району Вишеньки в район Петриківець. Штаб корпусу – Уланів.

3-я протитанкова артилерійська бригада у складі військ армії не діяла. Завдання, поставлене наказом № 0381, не виконувала, залишаючись на підставі наказу помічника командувача військами фронту по автобронетанкових військах як резерв у розпорядженні 16-го механізованого корпусу. З 4-м авіаційним корпусом прямого зв’язку не було. Він виконував завдання по вказівці командувача фронтом. (16, ст.69)

Як бачимо, наші війська, в цих неймовірно важких для них умовах, продовжували жорстко оборонятися і наполегливо контратакувати  ворога, скувавши майже на тиждень головні сили танкової групи Клейста, а 3-й моторизований корпус німців, хоч і прорвався до Києва, але так і не насмілився на штурм міста.

26-а армія в цей день продовжувала стримувати ворога на підступах до Хмільницького району. В с. Вугли переїхав штаб 45-ї танкової дивізії, яка обороняла район Росоха-Погоріла-Дяківці. Підходять відставші частини, проводиться укріплення оборонних споруд, знищуються другорядні переправи через р. Південний Буг, мінуються ті, що залишились.

Частини 12-ї армії закінчують займати оборону Летичівського укріпрайону. Зіткнень з противником не було. Штаб 72-ї горнострілецької дивізії перебазовується в с. Крупин.

12 липня 32-а танкова дивізія 4-го механізованого корпусу 6-ї армії продовжувала оборону рубежу Подорожна, Бураки. В 17 годин 30 хвилин екіпажі танкових полків і тили дивізії вирушили на доукомплектування в район Прилуки. Частини дивізії вели бої в основному з противником, об’єднаним в групи, що включають мотопіхоту, танки, мотоциклістів, протитанкові засоби і артилерію. Малі танки противника озброєні 37-мм або 47-мм гарматою і двома кулеметами, середній танк має на озброєнні 47-мм гармату. Протитанкові гармати противника в більшості випадків возяться на танкетках, тягачах і буксируються танками. Броня наших нових танків 37-мм гарматами німців не пробивається; були випадки, коли танк «КВ» мав до 100 попадань, але броня не була пробита. Танки «Т-26», «БТ-7» і бронемашини (легкі і важкі) пробиваються як великокаліберними кулеметами, так і 37-мм гарматами противника. Вогонь наших танків з перших двох-трьох пострілів знищував танки противника. Дуже часто танки противника палали від вогню наших 76-мм танкових гармат.

Інші частини 4-го механізованого корпусу разом з однією стрілецькою дивізією 49-го стрілецького корпусу, ведучи бій до 1800 відійшли на лінію Клітенка-Кропивна. Тут німці прагнули прорвати радянський фронт на південь, вийти на оперативний простір і оточити ліве крило Південно-Західного фронту. 13 липня фашисти ввійшли в Кропивну. Згадує жителька с. Кропивна Сорока Надія Степанівна «Бою біля села не було. Наші бійці відступали понурі. Один забіг до хати напитися води:

-Вони нас б’ють і ріжуть. Мусимо вас покидати.

Наші чоловіки, щоб задобрити німців, вирішили зустріти «нову владу» хлібом-сіллю. Фашистам це сподобалось. Вони пригощались, весело сміялись, гелготали щось по своєму… Але нас не зачіпали».

Та в Клітенці ворог наразився на стійкий опір червоноармійців. 16 солдатів і танкістів віддали тут своє життя. Стійкість воїнів Червоної Армії зірвала плани загарбників. Зазнавши значних втрат в людях і техніці, німці змушені були зупинитись, шукаючи слабинку в нашій обороні.

Інші дивізії 49-го стрілецького корпусу обороняються в районі Петриківець. 36-й стрілецький корпус (140-а і частини 146-ї стрілецької дивізії) відійшов до 1700 на рубіж Чеснівка-Безпечна. 37-й стрілецький корпус (80-а, 141-а та 139-а стрілецькі дивізії) зранку продовжував наступ на Мотрунки, але був атакований з району Татаринівка і до 1400 відійшов правим флангом до Гнатівки. Через годину фашисти продовжили атаки. Ворог таки увійшов у цей день в Гнатівку. Наприкінці дня 6-а армія понесла значні втрати, була сильно пошарпана і до активних дій практично не годилась.

Управління 26-ї армії переводиться в Переяслав. Частина військ цієї армії (8-й стрілецький корпус та 26-й механізований корпус) передано в підпорядкування командуванню 12-ї армії. На бійців 192-ї горнострілецької дивізії вийшли 22 червоноармійці, 2 молодших і 1 середній командири із 506-го гаубично-артилерійського полку 139-ї горнострілецької дивізії, в яких було на збереженні прапор полку.

24-й механізований корпус 12-ї армії тримав оборону на фронті Стара Синява-Нова Синява-Летичів. Його 216-а механізована дивізія зосереджується на лінії Стара Синява-Думенки, 49-а танкова дивізія – Думенки-Новоконстянтинів-Летичів. Штаб корпусу розміщується у с. Вугли, штаб 49-ї танкової дивізії – ліс північніше с. Вербівка. Звязок з сусідами підтримується делегатами. Вивести 72-у горнострілецьку дивізію в резерв фронту не вдалося в звязку з серйозним наступом ворога на її фронті і втратою Держанівки (три дні радянські війська стримували тут ворога, багато поруйновано будинків снарядами і мінами, загинуло два мирних жителя). В підпорядкування штабу армії в район Хмільника прибув 259-ий окремий зенітно-артилерійський дивізіон.

На 13 липня ворог зосередив проти 6-ї армії свої 11-у і 16-у танкові дивізії, 60-у мотострілкову дивізію, 16-у і 297-у піхотні дивізії. Їм протистояли:

– 37-й стрілецький корпус (80-а, 139-а, 141-а стрілецькі дивізії), що складає силу не більше двох стрілецьких полків без корпусних артполків зі втратою матчастини на 50-60%;

– 4-й механізований корпус (32-а, 8-а танкові дивізії, 87-а стрілецька дивізія) підлягав відведенню на переформування;

– 49-й стрілецький корпус (190-а, 197-а стрілецькі дивізії) без корпусної артилерії, зі втратою матчастини на 70%;

– 36-й стрілецький і 15-й механізовані корпуси відведені на переформування;

– 240а мотострілецька дивізія складала два полки піхотинців, погано озброєних і майже без автозасобів; 44-а танкова дивізія має танковий полк Т-26 і мотострілецький полк; 14-а кавалерійська дивізія – 4 кавполки з артилерією, 50% особового складу.

І навіть з такими силами війська 6-ї армії продовжували вести стримуючі бої з переважаючими силами ворога на лінії Андріяшівка-Петриківці-Чеснівка-Сальниця-Мар’янівка-Терешпіль, в умовах коли фашисти обходили її правий фланг і насувалась загроза обходу лівого флангу в зв’язку з відходом 8-го стрілецького корпусу 12-ї армії на рубіж Терешпіль-Софіївка, а 216-ї механізованої дивізії – на лінію Софіївку-Чудинівці. Німці, відтіснивши зведений загін 4-го механізованого корпусу (батальйон мотопіхоти, рота танків, артдивізіон, зенітна і протитанкова батареї) до Андріяшівки і Клітенки, остаточно вступають в с. Подорожна. 49-й стрілецький корпус провівши перегрупування і частковий відхід зайняв наступні рубежі:

190-а стрілецька дивізія – Великий Острожок, Чепелі, південно-східна окраїна Петриківців, фронтом на північний захід.

197 стрілецька дивізія – Петриківці, розширивши фронт оборони на захід до східної окраїни Чеснівки.

36-й стрілецький корпус:

140 стрілецька дивізія протягом дня підсилювала оборону рубежу Чеснівка, Липятин. Про інші частини дані відсутні.

Перед фронтом у напрямі Петриківець – активно діють ворожі розвідгрупи з танками і артилерією. Обстрілюють район Петриківець і дорогу Уланів-Петриківці. Штаб корпусу знаходиться у Великому Острожку. (18, ст.105-106)

37-й стрілецький корпус основні зусилля зосереджував на утримання Мар’янівки і забезпечення стику між 8-м стрілецьким корпусом. Частини корпусу вели стримуючі бої і до 16.00 після атаки ворога відійшли на рубіж:

80 стрілецька дивізія – південна окраїна Сальниці, Скаржинці, Сулківка.

139 стрілецька дивізія – західна окраїна Сулківки, Терешпіль.

141 стрілецька дивізія – другий ешелон – в районі х. Мілецький, Семки. З 16.30 почала висунення для відбиття наступу ворога (до батальйону піхоти). З району Марянівки атакувала і змусила відступити фашистів за північно-західну околицю Сулківки.

Штаб корпусу знаходиться в Качанівці.

Ліворуч 8-го стрілецького корпусу до 16.00 173-я (чисельність – 5477 чол., автомобілів – 97, гармат – 80, танків – 2, коней – 2009) і 99-та (чисельність – 3823 чол., автомобілів – 176, гармат – 50, коней – 566) стрілецькі дивізії відійшли на рубіж Терешпіль, Адампіль, займаючи позиції, де раніше стояла 72-а стрілецька дивізія.

Противник, силами до двох піхотних полків з танками і важкою артилерією, продовжує діяти у напрямі Терешпіль, Війтівці. Унаслідок дощів, що пройшли в ніч на 13.07 прохідність ґрунтових доріг утруднена.

Таким чином, станом на 10-13 липня 6-та радянська армія героїчними зусиллями стримувала німців на лінії район Бердичева-Клітенка-Гнатівка-Держанівка. Учасник тих подій Уманцев Р. Г. в своїй книжці «На боевых рубежах» так описує Хмільник 1941р.: «А поки що з великими труднощами, на трьох машинах, ми в’їхали в Хмільник. Всі вулиці містечка забиті відступаючими військами і біженцями. А люди задихаються від жари. Біля всіх криниць черги по воду і ще довші біля продуктових магазинів.» (49, ст.6)

Перегрупувавши сили фашисти завдали одночасного удару 1-ю танковою армією з району Бердичева, 17-ю армією з району Проскурова і 11-ю армією з району Ясс в загальному напрямку на Первомайськ, з метою оточення Червоної Армії і виходу на оперативний простір. Поріділі частини Червоної Армії в важких боях відступали під натиском переважаючих ворожих сил. Довгий час після війни ще біліли березові хрести на кордоні Вишеньки і Великого Острожка. Саме тут, під кулеметним вогнем радянського винищувача, знайшли свою загибель сотні знахабнілих завойовників.

14 липня війська 6-ї армії отримали наказ перейти до жорсткої оборони на зайнятих рубежах, заритися в землю і організувати загороджувальний вогонь. Однак ворог, підтягнувши піхотні резерви розширяв прорив своєї бердичівської групи на Козятин. Тому 6-та армія змушена була відступати, чіпляючись за проміжні рубежі, з метою виграти час і простір і не допустити оточення…

(Далі буде)

На фото – колонна червоноармійців на марші

Екіпаж радянського танка Т-34

Німецький средній танк Pz.IV (Т-4) влітку 1941 року
Німецькі солдати у наступі
Радянський важкий танк КВ
Німецькі солдати позують на фоні знищеного радянського легкого танка БТ-7

Підбитий німецький танк Т-4

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *