Соліст гурту “ТІК” Віктор Бронюк розповів про свого репресованого прадіда

Соліст гурту “ТІК” Віктор Бронюк розповів про свого репресованого прадіда

У суботу, 26 листопада, українці вшановували пам’ять невинно вбитих, закатованих предків. У кожній оселі на підвіконні запалала свічка як згадка про невинні душі. Пам’ятати про ті злочини потрібно завжди, і згадувати про закатованих голодом українців не лише в четверту суботу листопада. Цього дня українці згадували життєві історії своїх рідних. А соліст гурту “ТІК” та наш земляк Віктор Бронюк поділився  спогадами про свого прадіда.

  • У День пам’яті жертв Голодомору у нашій родині ми обов’язково запалюємо свічку у пам’ять про всіх замордованих українців і, зокрема, мого прадіда Семена, – розпочав Віктор Бронюк.

Насамперед Віктор Бронюк наголосив, що українців винищували не як покірних телят.

  • Величезні селянські повстання – ще одна правда про Голодомор, яку чомусь досі замовчують. Із початку колективізації селяни згуртовувались і ставали до боротьби проти радянського гніту. Різня під час селянських повстань була страшенною і саме тому із москви й надійшла вказівка викорінити той дух вольності й винищити непокірну українську націю найбезжальнішим шляхом – заморивши голодом, – написав відомий соколівчанин на своїй сторінці у Фейсбуці.

Про свого прадіда Семена він згадує як про справжнього українця:  “був гарним, працьовитим господарем. Мав свою землю, худобу, пару коней – тому, звісно ж, радянська влада одразу оголосила його куркулем”.

  • Коли все до крихти забрали, прадід, аби прогодувати дружину і трьох дітей, був змушений піти працювати у колгосп. Його назначили охоронцем колгоспної комори. І коли під час голоду зі сльозами і благаннями, що діти пухнуть, прийшов родич просити зерна, прадід сказав: «Я відійду в сторону, а ти бери, скільки треба». На жаль, все, що взяв – пуд, тобто 16 кг зерна – той «родич» відніс радянським посіпакам. Здав мого прадіда і додому він вже не повернувся…
  • Все, що залишилося від мого репресованого прадіда Семена – місце, де колись був його земельний наділ, яке донині у моєму рідному селі Соколова називають Семенів Яр. Символічно, що у перші дні повномасштабного наступу саме туди впали рештки рашистської ракети, підбитої зі звичайного кулемета нашими безстрашними захисниками.

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *