Сьогодні День українського сала. Це неофіційне гастрономічне свято, яке не входить до переліку державних свят України. Дату започаткували у 2015 році, після чого вона стала щорічною традицією. Свято придумали як привід звернути увагу на один із найвідоміших продуктів української кухні. Особливого офіційного церемоніалу воно не має.
Це наш національний продукт, бо в усі роки рятував українців від голоду, надавав енергії під час робіт у полях і став родзинкою нашої країни. Та не всім його можна їсти, і у надмірних кількостях він шкодить здоров’ю. Ми зібрали для вас цікаві факти про сало й поради від фахівців Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України.
Сало – це джерело жиру, а отже, й енергії. У ньому є жиророзчинні вітаміни, зокрема вітамін D, а також певна кількість інших корисних речовин. Жири взагалі потрібні нашому організму – без них нікуди.
АЛЕ сало дуже калорійне і містить багато насичених жирів. Якщо ласувати ним часто й не ставити собі обмежень, організм навряд чи подякує. Надлишок насичених жирів у раціоні може негативно впливати на рівень холестерину та здоров’я серця і судин.
Порада для вживання сала: помірність + баланс.
Невеликий шматочок сала разом із цільнозерновим хлібом, овочами та зеленню – це зовсім не те саме, що регулярне «сальце, ковбаска, смажена картопелька і ще трошки сальця зверху».
Фахівці радять:
- купуйте якісне сало і дотримуйтеся правил його зберігання (зберігати його слід у холодильнику, а ще краще – у морозильній камері, попередньо загорнувши в пергаментний папір або поклавши в герметичний контейнер);
- не забувайте про овочі та інші продукти, а не будуйте весь раціон навколо сала;
- людям із серцево-судинними хворобами або порушеннями жирового обміну варто особливо уважно ставитися до кількості насичених жирів у раціоні;
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО САЛО
Слово САЛО походить від праслов’янського sadlo. Корінь sad — той же, що і в слові «сідати», садло — це те, що посаджено на м’ясо. З часом буква «d» випала з давньослов’янської мови і вийшло слово САЛО. Проте у словацькій мові воно дотепер так і називається – sadlo.
- У давнину для того, щоб спустити на воду нове судно, його днище змащували салом для кращого ковзання.
- Вважається, що найсмачніше сало виходить, якщо свиню годувати жолудями.
- Сало добре виводить токсини і радіонукліди з організму, а також допомагає запобігти похміллю — з’їжте маленький шматочок, вирушаючи на вечірку. Якщо під час застілля є можливість закушувати салом — обов’язково скористайтеся цим.
- Дієтологи рекомендують для кращої засвоюваності їсти сало з часником.
- У добре засвоюваному вигляді в салі міститься селен. Більшість населення страждають від нестачі цього елемента в організмі.
- Всім кому за 40, слід їсти сало, адже він – жовчогінний засіб. Достатньо вживати 50 грамів сала на день. Більше – то вже загроза для талії.
- Коли ви підете купувати сало, візьміть з собою сірники. При виборі проткніть сало сірником: якщо ж дерево без проблем увійшло в продукт, значить, сало свіже та його сміливо можна купувати.
- Любов до свинячого жиру виникла не лише в Україні. Подібні продукти здавна готували різні народи Європи. Наприклад, в Італії відомий продукт лардо — свиняче сало, яке традиційно визріває із сіллю та спеціями. В Україні свинина та сало також мають давню історію. Етнографічні джерела свідчать, що свиней вирощували на українських землях ще багато століть тому. Давньоруські документи та археологічні знахідки підтверджують широке використання свинини й сала в харчуванні населення.
- Сало часто називають суто українським продуктом, але насправді його їдять у багатьох країнах. Подібні способи заготівлі свинячого жиру існують у Польщі, Угорщині, Німеччині, Італії та інших країнах. Водночас саме в Україні сало отримало особливий культурний статус і стало одним із впізнаваних символів національної кухні.
- В одному з європейських досліджень Україна посіла лише 13-те місце за споживанням сала.
- Сало стало не просто продуктом, а частиною українського гумору. Про нього існує безліч анекдотів і жартів, а в народній культурі збереглося багато прислів’їв та пісенних згадок.