Сімох цуценят, які впали до смоляної ями у Хмільнику, врятували атовець та волонтерка. Про дивовижну історію порятунку тваринок написали наші колеги з видання Вінниця.info. Публікуємо дослівно цей матеріал та фото.
Статтю можна переглянути тут: https://www.vinnitsa.info/news/na-vinnychchyni-volonterka-ta-atovets-vryatuvaly-7-tsutsenyat-yaki-v-smoli-lezhaly-pid-palyuchym-sontsem.html
На Вінниччині волонтерка та АТОвець врятували 7 цуценят, які в смолі лежали під палючим сонцем
У промисловому мікрорайоні Хмільника, біля залізничного вокзалу, до смоляної ями попадали маленькі цуценята. Як виявилось, трапилася прикра подія ще увечері 9 серпня. Бідолах з глибокої смоляної ями дістав небайдужий хмільничанин. Сподіваючись, що смола просто стече з цуциків, він їх залишив. Однак на спеці смола засохла, позбавивши більшість песиків змоги пересуватись. Вони нерухомо лежали піж палючим сонцем й жалібно скавчали.
На наступний день цуценят взявся рятувати АТОвець Роман з села Малий Митник. Молодий чоловік проїжджав поруч на велосипеді й почув скавчання.
«До нашої громадської організації «Планета добра», яка займається питаннями екології та захистом безпритульних тварин, зателефонували з ветклініки. Саме туди звернувся військовий, бо не знав, де можна шукати допомоги в цій ситуації. А так як я проживаю недалеко від цього мікрорайону, то ми з моєю 12-річною донькою Дариною, все кинули, сіли на велосипеди й поїхали рятувати малюків, – розповідає хмільницька волонтерка Вікторія Романюк. – Песики були в жахливому стані. Троє з них могли бігати, в смолі були лише їхні лапки, а четверо – нерухомо лежали, бо їхні тільця були повністю покриті смолою, навіть мордочки й вуха залипли. Перше, що ми зробили – це напоїли їх водичкою».
Жінка розповідає, що вони спочатку намагались відмити цуценят соняшниковою олією, але їм це погано вдавалось. Тоді військовий Роман поїхав на велосипеді до найближчої автозаправки й купив декілька літрів солярки.
«Ми розглядали ще варіант з розчинником для фарби, але ж він дуже токсичний. Ми розуміли, що й солярка шкідлива для малечі, але олією ми нічого не могли вдіяти, смола засохла, а цуцики мають довгу шерсть. До них поприлипало сміття, утворились такі ковтуни, що ми пів дня провели вимиваючи все це. Діяли обережно, щоб дизель не потрапляв до очей, вух та носиків», – каже волонтерка.
Після «купелю» в дизпалеві песиків 4-5 разів викупали у воді з мийним засобом для миття посуду, бо звичайна шампунь для тварин не справлялась.
«Інвентарем та водою нас забезпечили люди, які живуть поруч. Від них ми, до речі, дізнались, що в цей мікрорайон люди часто вивозять виводки тварин: кошенят, цуценят. А відтоді як перестало працювати «смоляне» підприємство, а це понад 17 років, до ями зі смолою часто потрапляють тварини й гинуть там. Поруч ще одна здоровецька яма з водою. Дякувати Богу, що немає випадків, що там хтось з людей втопився. Чому ніхто цих ям не прикидає? Прикрили б шифером чи іншим будматеріалом, бо ж до них можуть і діти втрапити. Чекають певно біди», – обурюється Вікторія Романюк.
Викупаним цуцикам волонтерка та військовий зробили профілактику від інтоксикації – дали медичний препарат за рекомендацією ветлікаря. Ще раз напоїли водичкою та нагодували кашею. Один цуцик поїхав з Романом у Малий Митник.
«Роман стільки доклав зусиль до порятунку цієї малечі, що просто не зміг не взяти собі одного. Обрав хлопчика з тих, хто найбільше постраждав. Роман розповів мені, що він приїхав із зони АТО у відпустку, а до Хмільника приїздив по справах. Якби не він, можливо ці песики не вижили б. Є ще дві дівчинки та чотири хлопчика, будемо дуже вдячні, якщо хтось із жителів Вінниччини візьме собі вірного друга. Це будуть песики середніх розмірів, мають схожість до вівчарок, стануть гарними охоронцями. Ми навіть, по можливості, доставку додому організуємо аби лиш їх прилаштувати в гарні руки», – каже Вікторія.
Наразі цуценята в безпечному місці, далеко від смоляної ями під наглядом Вікторії та її доньки Дарини. Малечі гарантовне триразове харчування та догляд. Однак волонтерка просить відгукнитись усіх, хто хоча б на перетримку зможе взяти песиків.
«Не виключено, що ми їх ще раз купати будемо, бо запах, як ми не намагались його вивести, все рівно лишився. Вдома я не можу їх прихистити, бо й так чимало тварин маю. Тому тимчасово поселила їх у покинутому будинку, що недалеко від мого обійстя. Але їм терміново потрібні люблячі сім’ї. Цим песикам судилось жити! Будь ласка, добрі люди, відгукніться, візьміть в свою сім’ю вірного друг», – просить хмільницька волонтерка Вікторія Романюк.
Зв’язатись з Вікторією або ГО «Добра планета» можна через фейсбук-акаунт.