Що миліше за сто котиків або тато проводить час з дитиною

Що миліше за сто котиків або тато проводить час з дитиною
Spread the love

Чомусь у нашому суспільстві викликає неймовірне замилування прогулянка чи ігри тата з дитиною (чи взагалі – дітьми!), то наче ангелики спустились з небес або люди побачили сто котеняток одночасно. А такі ж дії мами – то норм, навіть уваги ніхто не зверне. Чую-чую, цей невдоволене шипіння декого. Ніяк не претендую на ваш статус «тато року» після прогулянки на дитячий майданчик. Але, захищаючи вас ,чоловіки, зауважу: так вже склалося у нашому суспільстві, що, за думкою громадськості, саме мама має взяти на себе більшість зобов’язань по догляду та вихованню дитини.

Безумовно, скажу: є, дещо ви таки не можете зробити, бо у вас немає грудей. Все решта – будь ласка. Звернусь до кожного татуся: будь для своєї половинки не помічником, а надійним партнером: ти ж носиш горде звання «тато», а не «помічник мами»! Навіть коли ви посварились, навіть якщо розлучились, ти залишаєшся татом для дитини. Тому відвести дітей у дитячий садочок чи школу, зварити кашку, почитати книжку – не подвиг, а твій такий же обов’язок як і мами дитини.

Я знаю чимало прикладів татусів, які запросто поміняють підгузок чи покладуть спатки, спокійно реагують на всі капризи, знають, що робити, коли у дитини піднялась температура і при цьому всьому вважають це нормою.

Але, у нашій країні, чомусь участь у вихованні й догляді за дітьми батька вважається чимось незвичним, не говорячи вже про те, що у декретну відпустку по догляду за дитиною піде батько. Таких у нашій країні, ой, як небагато. Інколи самі матусі роблять усе можливе, аби у чоловіка пропало бажання чимось зайнятись з дитиною. Не вірите, дівчатка? А скільки важливих і цінних підказок на вашу думку, ви давали своєму чоловіку, поки йдете в душ чи аж у цілий супермаркет? А скільки разів ти казала : «Не лізь, я сама зроблю» або «Ти зробив усе неправильно!».  Якщо ти такого не казала – мій тобі низький уклін! Ти – молодчина!

Що робити, аби тато був у «дитячій темі», а не просто спостерігачем? Ось основне питання.

Правил небагато: довіряй, намагайся не критикувати, показуй, як правильно, стільки разів, скільки треба, не приймай рішення відносно дітей самостійно – діліть відповідальність.

Звичайно, якщо ти мати-одиначка чи з інших вагомих життєвих причин,  маєш стати для дітей «два в одному», у всіх інших випадках, намагайтеся усе робити разом. А от що у татусів вдається краще – я розповім наступного разу.

 

Ваша Наталя Міщук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *