В селі Думенки Хмільницького району Антоніна Корешкова разом із своїми сином і чоловіком планують розвивати сільський зелений туризм та облаштовують для цього садибу “Ланська”.
Ідея створити таку садибу з’явилася у Антоніни Корешкової ще до повномасштабного вторгнення. А доти вона працювала у сфері культури та займалася пошуком старовинних експонатів для власного музею.
Справжня патріотка і знавчиня українських традицій, пані Антоніна поділилася ідеєю з рідними і відтоді Корешкови порядкують над створенням своєї мрії.
Коли син Михайло пішов обороняти Батьківщину від ворогів, створення садиби призупинилося. Михайло з фронту просив маму займатися улюбленою справою, щоб вона могла хоч трохи відволіктися від важких думок. Михайло Корешков обороняв країну на Ізюмському та Бахмутському напрямках, був під Соледаром, Покровськом…
- Скільки я себе пам’ятаю, то стільки ж і збирала музейні експонати. За старовинну українську скатертину могла прополоти комусь город, або ж на банку меду обміняти якесь жлукто… Всі старовинні українські речі збирала для музею. Коли все це зібралося, почалася війна. Син пішов добровольцем. Отоді вже не змогла працювати у сфері культури: мені було не до пісень чи танців..., – розповіла Антоніна Корешкова.
Проте облаштування садиби врятувало пані Антоніну. І сина могла хоч якось підтримати, на відстані. Все, що б не зробила, надсилала синові та радилася з ним, як би то ще зробити краще. Отак і підтримували зв’язок, а Михайло, в свою чергу, мав чим здивувати своїх побратимів. За його словами, побратими частенько жартували, мовляв, після Перемоги приїдуть до нього, викопають землянку та й будуть жити в Думенках.
- Коли я був там (на фронті), мені не хотілося ні курортів, ні міста, а от впасти б на траву, щоб було тихо і спокійно. І займатися тим, чим хотів, – розповів Михайло Корешков.
Під час важких боїв Михайло отримав три контузії, мав поранення. Має на меті займатися реабілітацією військових, тому навчився гончарству. А для цього їздив у Барський район, до майстрів гончарної справи Максима й Тетяни Биньківських.
Антоніна Корешкова вважає, що після нашої Перемоги не буде у світі такої людини, яка б не захотіла побачити Україну… Країну, яка перемогла більшого по території та кількості населення східного сусіда. А для цього вона з сім’єю хочуть показати свою Батьківщину на прикладі затишної та охайної садиби, щоб було все в давніх українських традиціях. Не в тих радянських віночках і синіх шароварах, а саме такою, якою вона була насправді.
Зимове тепло не лише на благо економії електроенергії, а й сприяє подальшому облаштуванню садиби. Бо ж коли морози, всі роботи в садибі “Ланській” призупиняються.
Родині Корешкових потрібно ще розмалювати всередині садиби і знадвору стіни Подільським орнаментом, поставити ліжка у пристосованій для ночівлі гостей садибі, – і вже цього року вони планують приймати своїх перших відвідувачів. А для того, щоб потішити туристів гастрономічними новинками, пані Антоніна навчилася виготовляти продукцію власного виробництва. Гостей планують частувати сушеними грибами, овочами та фруктами, ягодами, Джерками з баранини і риби, фруктовими фрипсами, пастилою і сушеним хлібчиком без глютену тощо.
- Я отримала міжнародну грантову допомогу на 60 тисяч, за ці кошти придбали дегідраторні сушки, – поділилася Антоніна Корешкова.
Завдяки саме цим сушкам відвідувачі садиби зможуть поласувати смачнезною сушениною. Та найголовніше – туристам випаде унікальна можливість відпочити від міського шуму, зануритися в український автентичний побут, відчути себе ближчими до української культури й насолодитися тишею та спокоєм.
Спілкувалась Алла Корнієнко.