Юрій Поліванський, колишній захисник, поранений і полонений, у рідному селі своєї бабусі Кожухів біля Хмільника понад рік тому розпочав ветеранський бізнес з вирощування огірків у теплицях. Тепер їх вже чотири, будує нові. Розвиває свою тм «Огірки від старшини».
35-річний Юрій Поліванський вирощує огірки сорту Мадрілен, який йому дуже добре підійшов. Одним сортом огірка насаджено чотири теплиці (800 сотих).
Спочатку в теплицях працював з дружиною, а тепер розширив свою улюблену справу і наймає працівників.
Ветеран каже, що справа на землі для нього – це вперше. Він не вчився на агронома, а все дивився в Ютубі. Все вирощене реалізовує на ринках Вінниччини.
Юрій Поліванський нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У цивільне життя йому було важко повертатися, адже Батьківщину від російських окупантів захищав протягом 11 років.
Юрій Поліванський служив у морській піхоті. Повномасштабна війна застала його в Маріуполі, де він отримав поранення. Він разом з іще чотирма побратимами потрапили в полон до росіян. Там був майже місяць і вважає, що йому пощастило раніше повернутися додому. Оскільки він був лежачим, з ним росіяни не хотіли возитися, тому він дуже швидко потрапив на обмін. Вдома захисник України заново вчився ходити.
У 2023 році Юрій Поліванський повернувся у стрій та потрапив на Херсонський напрямок. Через пів року воїна списали по ВЛК.
Дружина Дарина стала тією людиною, яка допомогла Юрію повернутися в цивільне життя, адаптуватися морально. Всі складені кошти подружжя вклало у спільну улюблену справу, яка стала для ветерана найкращою реабілітацією.
Тепер Юрій Поліванський активно запрошує військовослужбовців до себе і власним прикладом демонструє, як можливо побратимам повернутися й адаптуватися, як започаткувати справу, яка поверне душевний спокій та отримуватиме стабільний дохід.
До родини Поліванських частенько навідуються й журналісти. Слава про реабілітацію Юрія дійшла й до відомого ведучого Костянтина Грубича, який на всю Україну розповів про відважного воїна та його люблячу дружину.
Фото і відео – з особистої сторінки Костянтина Грубича у Фейсбук.