
Водохреща, Водощі, Йордана – 19 січня. Це третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Відтак у всіх селах, де були церкви, святили воду. Зранку чоловіки йшли до річки або ставка, вирубували з льоду хреста (“йордана”), ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним буряковим квасом. Під обід священик, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в неї срібного хреста. Після цього випускали в повітря кілька пар голубів і вчиняли гучну стрілянину з холостих набоїв.
Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг; нею також святили будівлі, тварин, збіжжя тощо. І ось загадка: водохрещенська джерелиця може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста.
До Водохрещ жінки намагалися не полоскати у воді білизну, бо “там чорти сидять і можуть вчепитися”. Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум’яними. Загалом до Водохрещ, протягом усіх свят, жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Увечері господар, взявши спеціально випечений хрестикоподібний хліб (“пиріг”, на Закарпатті – “крачун”, “хлібець”), йшов до хліва та імітував такий діалог:
- Хто йде?
- Бог!
- Що несе?
- Пирог!
Потім заходив у стайню, благословляв тварин і, розламавши хліб на шматочки, роздавав їм. Наступного ж дня господарі виводили на вулицю молодих лошат і волів, щоб “об’їздити” – привчити до майбутньої праці. Їздили переважно верхи на конях доти, доки тварина не спотіє, а тоді освячували її водою. Подібний обряд – запрягання в сани молодих лошат і волів, так зване “гуртове об’їждження” – влаштовували і на Новий рік.
Після Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: “Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі”.
Прикмети:
- Яскраві хрещенські морози городять білі ярки.
- Коли на Водохреща риба табунами ходить – на рої добре.
- На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.
- Якщо пасмурно – хліба буде вдосталь.
- Йде лапатий сніг – на врожай.
- Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи і ягоди.
- Коли на Водохрещі з’явився повний місяць – бути великій воді.
- Удень йде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – пізньої.
- Якщо вдень іній – то у відповідний день весни треба сіяти пшеницю.
- Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли і колоситимуться ххліба.
- Вірили: якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то “велика смерть на дітей, граки – на молодь, а гуси – на літніх”.
За матеріалами книги “Місяцелік”.
А ось що пишуть про свято Водохреща у книзі “Українське народознавство”, 1994 р.
Після ранкового урочистого богослужіння в церкві процесія вирушала до річки чи водоймища. Місце водосвяття прикрашали ялинками. Тут попередньо прорубували ополонки, ставили з криги хрест. Під час відправи дехто вмивався водою. Парубки і дівчата намагалися обризкати одне одного. На Гуцульщині це робили ті, хто незабаром мали побратися. Як тільки священник занурював хрест в ополонку, присутні поспішали зачерпнути у дзбанок свяченої води. Хто швидше з цією водою добіжить додому, той буде щасливий. При цьому також стріляли – “розстрілювали коляду”, або як казали гуцули – “проганяли вовків”.
І ніде в українських звичаях не згадується про купання у цей день. Що ж кажуть про обряд купання українські священники?
- Вже не перший рік ми пояснюємо, що традиція купання в ополонці на Водохреща не має нічого спільного зі «змиванням» гріхів, отриманням особливого Божого благословіння чи духовного очищення. Жодного церковного припису в Українській Церкві для звершення занурення у зимову воду немає і ніколи не було, – розповідають в Православній Церкві України.
- Священники звершують Чин освячення води відкритих водойм у свято Богоявлення не для того, щоби в ній купатися, а саму воду освячують зовсім не «іони срібла» хреста, який у неї занурюють. І якщо під час звершення водосвяття використовують, скажімо, хрест дерев’яний, то вода все одно силою благословіння Божого і благодаті Святого Духа за молитвами стає святинею – агіасмою (від грец. ἁγίασμα – «святиня»).
- Спаситель зійшов у води Йордану не для очищення від особистого гріха, бо Він був безгрішним, а для того, щоби взяти на Себе гріхи людства і дарувати нам через Хрещення можливість оновитися, спастися. Таким чином Господь явив Свою готовність пережити все те, що переживає людина, яку Він спасає. Та в цій події постає ще один важливий сенс – повнота Пресвятої Тройці відкриває Себе світові: Син Божий приходить хреститися, голос Бога-Отця лунає з небес, а Дух Святий сходить, як голуб. Ось в чому зміст свята та особливого освячення води, і саме тому ми називаємо цей день не тільки Хрещенням Господнім, але й Богоявленням.Тож як грішні люди можуть «наслідувати» Ісуса Христа, купаючись взимку у водоймах? З якою метою і як саме «наслідують»? При цьому, не соромлячись оголювати напоказ власне тіло, «підігріватися» спиртними напоями, не стримуватися у лайці під час фізичних відчуттів через занурення у крижану воду. І чомусь «обов’язково треба» зануритися тричі і перехреститися перед зануренням… Вода в річці Йордан в цю пору року сягає 12 – 16° тепла, вона не є крижаною, такою, що провокує стрес для організму. Купатися в ополонці не підготовленим для цього людям – це ризикувати своїм здоров’ям і життям, а значить – нехтувати даром Божим.А щодо «змивання» гріхів, то нагадаємо: занурення в ополонку не змиває гріхи, бо гріх – це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі. І щоб її вилікувати, потрібно спочатку її виявити, від щирого серця покаятись та змінитися з допомогою Божою і через Таїнства Церкви.