Про такий Хмільник ви ще не чули: у день народження міста в “Мурашнику” провели історичний екскурс

Про такий Хмільник ви ще не чули: у день народження міста в “Мурашнику” провели історичний екскурс

Поділитись у соц мережі

Сьогодні наше місто відзначає славну дату – 660-річчя. Хоча відомо, що місту значно більше років, проте чому ми святкуємо саме 22 вересня? А чи знають хмільничани, який вигляд мав Хмільник у давнину і хто робив тут свої героїчні подвиги, або як описували наше місто багато років тому? Хмільничани і гості міста змогли дізнатися чимало цікавого про подільське містечко на річці Бог (Південний Буг), – повідомляє NEWS Хмільника. 

Так, у день народження міста в хабі “Мурашник” відбувся цікавий захід під назвою “Невідомі історії Хмільника”. Послухати невідомі досі факти про наше місто прийшли представники місцевої влади, освіти, засобів масової інформації, активісти громади, переселенці та містяни.

На початку заходу присутні почули, чому датою дня народження міста вважають саме 22 вересня. Цього дня у 1944 році у місті відбулося відкриття першої оздоровниці. А в Статуті громади у ці дні, починаючи з 22 вересня, місту виповнюється 660 років. День міста відзначається у третій декаді вересня.

Далі мова пішла про маловідомих для загалу “татарських людей”. За знайденими матеріалами, це хліборобське населення на східному Поділлі та південно-східній Волині у сточищах річок Случі, Тетерева і Бога, яке, разом зі своїми володарями, – болохівськими князями, 1240 року під час походу Батия на Угорщину піддалося татарам і зобов’язалося «сіяти для них пшеницю і просо». Якщо подивитися на стародавню карту, і умовно накласти її на сучасну з теперішніми поселеннями, то у центрі Болохівської землі, ймовірно, розташований і Хмільник.

  • Вернувши (1246 р.) від Орди, Данило не кидав ні на хвилю думки про остаточну розправу з татарською виразкою. Поки міг подумати про отверту боротьбу з татарами, Данило взявся в першу чергу знищити т. зв. «татарських людий», себто українські громади, що виломилися з-під княжої влади й піддалися під безпосередню татарську зверхність, – йшлося у дописі про “татарських людей”.

До речі, багато років поспіль краєзнавець Хмільниччини Микола Дорош доводить теорію про те, що старовинне місто Божськ (яке входить до Болохівської землі) насправді – це наш Хмільник. Про його історичні дослідження розповімо окремо у виданні NEWS Хмільника.

Скільки років хмільницькі землі були під Османською окупацією, та чи справді у Хмільнику був протестантський Хмільницький собор 1585 року, якщо містечко з такою ж назвою Хмільник існує у Польщі? Усі ці цікаві теорії прослухали учасники заходу, разом з тим подискутувавши на цю тему.

Не менш цікавим відкриттям для присутніх стала інформація про польського і білоруського художника, літератора, композитора і музиканта Наполеона Матеуша Тадеуша Орду, який малював будівлі та пейзажі на території давніх міст з фотографічною точністю.

Малюнок Наполеона Орди. Хмільник. Фото з відкритих інтернет-джерел.

Якою ж цікавою була розповідь про мирового суддю Івана Захар’їна (Якуніна), який у період із 1878 по 1880-й роки працював у нашому місті. Він написав спогади про свою службу, де також детально описано побут містян тих часів. Учасники заходу і дивувалися, і щиро сміялися від тих історій,  які зачитувались на заході.

Наприклад, із уривка досить комічної історії про єврейського корчмаря ми дізнаємося, що уже в ті часи існував  “закон і правила акцизного відомства, що забороняють розвозити і продавати горілку по селах взагалі”.

  • Це село все ще якось кріпилося і не дозволяло відкрити у себе шинок. Корчмар, що мешкав неподалік, вирішив взяти на себе роль змія-спокусника і вирушив у це село на заробітки, зі своїм товаром, тобто з горілкою; він налив двадцятивідерну
    бочку сивухи і приїхав, надвечір, у село, розраховуючи зробити на другий день хороший «гендель», обмінюючи горілку на всякий сільський товар і хліб, а також і продаючи її, кому потрібно, на готівку…..  найняв кількох хлопців сторожити його спокусливий товар, і завалився спати….
  • І ось, як тільки єврей заснув і захропів, хлопці, що знаходилися в хаті, дали знати про це, за домовленістю, зробленою ще звечора, сторожам та іншим хлопцям села…  просунули обручі, просвердлили буравчиками маленькі дірки, вставили в них
    соломинки і стали тягнути через них горілку. Дехто натягнувся так не в міру, що тут же, поблизу воза, і впав,- йшлося в уривку спогадів.

Саме коли єврей виявив “злочинців”, у село заїхав суддя, до якого одразу ж побіг корчмар зі скаргою. Але замість “зловити нахабних сільських хлопців”, суддя пригрозив корчмареві штрафом за порушення закону. Подія сталася, ймовірно, у селі Стара Гута, адже у спогадах суддя описав події в селі, яке знаходилось “не доїжджаючи лише кілька верст до Хмільника.”

До речі, спогади Івана Якуніна планується видати окремою книгою, а поки що активісти громади працюють над перекладом цих унікальних історичних спогадів. Тож ця книга в майбутньому стане ще одним історичним та культурним надбанням нашого міста.

Після спогадів Якуніна присутнім розповіли про українського православного священика, громадського і церковного діяча Володимира Клодницького. Його постать заслуговує на окрему статтю в нашому виданні. Він був ще й одним із очільників Української Галицької Армії, і зміг уникнути в нашому місті єврейського погрому та був відзначений  єврейською громадою Хмільника високою відзнакою.

Під час заходу було запропоновано назвати одну з вулиць нашого міста іменем цього відважного чоловіка – Володимира Клодницького.

Наприкінці заходу було проведено вікторину. А переможці отримали призи від організаторів.

Текст – Алла Корнієнко.

Фото – Алли Корнієнко і Ольги Шевчук.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *