Ні для кого не секрет, що вода – це джерело життя. Без питної води людина може прожити лише 2 або 4 доби. Водночас вода може й нашкодити. Адже ця життєдайна речовина може бути одним із факторів передачі небезпечних інфекційних захворювань: в першу чергу кишкових, вірусного гепатиту А, черевного тифу, ротавірусної інфекції, а
також хвороб, спільних для людей і тварин, які передаються мишоподібними гризунами – туляремії, лептоспірозу та інших.
Завідувач ВСП Хмільницький МР ДУ «ВОЦКПХ МОЗУ» Володимир Бойко розповів про те, яка вода безпечна для пиття громадян.
Основними джерелами питного водопостачання є вода з централізованих мереж
водопостачання, індивідуальних, власних, децентралізованих джерел водопостачання; громадських колодязів, природних джерел та каптажів; бутильована питна та мінеральна вода; вода з пунктів розливу, автоматів тощо.
- Володимире Миколайовичу, яку воду люди вживають найчастіше?
- Більшість мешканців користуються індивідуальними, власними або децентралізованими джерелами водопостачання. Законодавчо не визначено здійснення систематичного державного нагляду за такими джерелами водопостачання. Відповідальність за них, як і за використання води з них, несе власник, який і повинен бути зацікавлений у відповідній якості води, яку вживає він чи його сім’я. Проте власники здебільшого нехтують елементарними правилами експлуатації, не здійснюють хоча б один раз на рік лабораторного контролю якості води з джерела постачання.
За словами Володимира Бойка, люди аргументують це тим, що вода є доброю за органолептичними властивостями (колір, запах, смак, прозорість) і вони протягом довгого часу, а інколи і декількох поколінь вживають її. Однак це, додав Володимир Миколайович, зовсім не є гарантією якості води.
- Частина хімічних речовин навіть при високих концентраціях не змінюють смаку, кольору води. Наприклад нітрати, які є особливо небезпечними для дітей раннього віку. Окрім того, гострі отруєння, пов’язані з використанням недоброякісної води, трапляються відносно рідко, тоді як надлишок чи нестача у воді певних мікроелементів, хімічних речовин при тривалому її використанні можуть призвести до значних порушень стану здоров’я, які навіть доволі важко прив’язати до води. Наприклад, захворювання серцево-судинної системи, в етіології яких якісна вода – не останній фактор, – зазначив Володимир Бойко.
- А як щодо бутильованих питних та мінеральних вод і води з пунктів розливу чи автоматів?
- Хмільничанам не варто соромитись, а потрібно вимагати у її продавців відповідну товаросупровідну документацію та протоколи лабораторно-інструментальних досліджень води. А також сподіватися на чесність та добросовісність її виробників, на яких законодавчо першочергово покладено контроль за якістю та безпекою їхньої продукції, в тому числі й лабораторно-інструментальний.
- Яка вода є все ж таки безпечнішою?
- Головне, щоб вода була з контрольованих джерел водопостачання і періодично проходила лабораторний контроль. Хоча умови її транспортування та зберігання теж мають чимале значення. Зокрема, не слід зберігати воду в непридатних для цього ємкостях (повторно використані ПЕТ-пляшки або технічні ємкості, каністри тощо), також не слід довго зберігати воду навіть набрану у відповідні ємкості, що закриваються, – не більше 72 годин, після чого її використання в харчових цілях рекомендовано лише після кип’ятіння.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 25% населення планети постійно перебуває під загрозою хвороб, пов’язаних зі споживанням недоброякісної питної води. А тому проведення лабораторного контролю перед вживанням та використанням води для
господарсько-побутових потреб з джерела водопостачання дозволить попередити негативний вплив на організм людини та вжити заходи з водопідготовки та очищення води для забезпечення її збалансованого хімічного складу.
Для проведення досліджень можна звернутись в ВСП «Хмільницький районний відділ ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», який знаходиться за адресою: м Хмільник, вул. Виноградна,7.