
Цей день – 17 січня, у давнину святкували Богоявлення, або бабин вечір (книга “Місяцелік”, 1993 р.). Кроплять хати свяченою водою. На Закарпатті жінки в свяченій воді замішували борошно і ним на дверях та одвірках робили хрести, щоб “упирі і всіляка нечиста сила не мала сили”. А дівчата збирали букові тріски на подвір’ї, приказуючи:
- Самі букові, самі букові! – Це для того, щоб добре збиралися гриби.
Увечері юнки прагнули напрясти “повісмо, щоб баби не плювали на куделю”, тобто не оскверняли їхньої праці лихими поговірками. Мешканці лісових та гірських районів намагалися в цей день не згадувати вовків, котрі можуть напасти на отару.
17 січня в церковному календарі – день вшанування Собору 70 святих апостолів. Ця подія була створена для того, щоб запобігти незгоди в шануванні святих апостолів, а також нагадати вірянам, що кожен з них є рівноправним.
- Христос перед останньою своєю проповіддю у Галілеї обрав 70 апостолів, які мали тимчасове призначення стати “вісниками”. Саме вони повинні були розповсюдити по світу благу вість про прихід Христа. Ходили апостоли по двоє і проповідували Євангеліє в усіх містах, які відвідували.
В Собор 70 святих апостолів входять ті, хто бачив Христа або чув про нього, а також їхніх послідовників. Дехто з них були учнями 12 апостолів і часто супроводжували їх. За проповіді та християнську віру багато апостолів були заарештовані та померли в страшних муках.
Коли зійшов Святий Дух, то 70 апостолів почали проповідувати. А головна їхня заслуга в тому, що саме вони започаткували шанування Святої Трійці.
Що не можна робити в цей день
- 17 січня заборонялося підслуховувати чи підглядати.
- Краще не розповідати іншим про свої плани, якщо ви хочете, щоб вони здійснилися.
Наступного дня, 18 січня, в українців Голодна кутя, голодний святвечір. Готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона “голодною” від того, що з цієї пори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли. Власне, це був останній день колядок.
Здебільшого на голодний святвечір “водили Меланку” дівчата, хоч у деяких регіонах вчиняли це і парубки. На переважній території України основні дійства завершувались після Василів.
З голодною кутею пов’язані цікаві обрядодії “закликання морозу”. Адже хрещенські холоди були у давнину найміцнішими. Перед тим, як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна (прочиняв кватирку) і тричі казав:
- Морозе, морозе, йди до нас куті їсти!
Після паузи знову звертався:
- Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на яку пашницю!
Деінде хазяїн виходив на вулицю, окликуючи:
- Морозе, морозе, йди до нас вечеряти, та не морозь наших коней, биків, курей, свиней, жита і пшениці! А якщо не йдеш, то йди собі на жіноцьку цибулю!
Особливоюю забавою було закликати мороза для дітвори. Вона припадала до вікон і на всі лади запрошувала його до вечері.
Після цього парубки вчиняли інше дійство – “проганяли кутю” (деінде робили це на різдвяний день – 21 січня). Взявши макогони, виходили на вулицю і стукали ними у ворота й тини, вигукуючи:
- Геть, кутя, з покутя, а ти, озвар, йди на базар!
Інші брали горщики, в яких варилася кутя, і, проказавши вищенаведений діалог, розбивали об ворота. При цьому, в кого були рушниці, тричі стріляли.
Залишки куті віддавали курям, а в окремий горщик складали інші наїдки “по три ложки для долі”. Її віщуватиме той, хто останнім прийде з Йордану, себто з Водохрещ. А тому всі, хто йшов до річки святити воду, намагалися якнайшвидше прийти додому.
Прикмети:
- Які зорі на голодну кутю – щедрий приплід білих ягниць.
- Як на голодний вечір темно, то вродить гречка.