Ми днями згадали, що трохи більше шести місяців минуло з дня призначення на посаду голови Хмільницької РДА колишнього сільського голову Максима Мазурика. Це не традиційне підведення підсумків, а наша цікавість, яка ще більше розкриває посаду очільника району. Поговоримо?
- Три слова, які найкраще характеризують Вашу особистість?
- Впертий, цілеспрямований, виважений в рішеннях.
- Спочатку – дільничний поліції, потім – один з наймолодших сільських голів на Вінниччині і тепер голова Хмільницької РДА: до чого були не готові, коли стали районним «губернатором»?
- Я на попередньому місці роботи вже звик до тихеньких перемовин деяких людей на тему : «занадто молодий». Знаю, що публічність потрібна від мене, але мені важко, коли до моєї родини звернута надмірна увага. Коли я був сільським головою у Лелітській територіальній громаді, то публічним був виключно там. У Хмільник приїжджав і ніхто не звертав на мене уваги. Зараз все змінилось. Але я розумію, що саме завдяки публічності, мого діалогу з суспільством, люди більше розуміють те, чим ми займаємось, для чого це потрібно, що ми хочемо в перспективі для Хмільницького району. «Ми» – я маю на увазі себе та свого першого заступника Юрія Шевченка (теж колишній сільський голова – ред.) – у нас схожі погляди на розвиток району. А от до чого точно не був готовий, то це до того, що в зв’язку із скороченням штату РДА, довелось «попрощатись» з чудовими працівниками, деякі пішли на пенсію. Я б з ними попрацював…
- Шість місяців на посаді голови Хмільницької РДА: назвіть найбільші поразки та перемоги за цей час…
- Про промахи і перемоги мене, як голови Хмільницької РДА, нехай краще розкажуть жителі району і мої підлеглі. Принаймні, це справедливо. Лише скажу, що мої перемоги чи поразки, мій шлях на цій посаді, почався з головної перемоги, у яку я до кінця не вірив спочатку сам. Що кожен, хто відчуває у собі сили та вміння, міг випробувати себе і мав шанс стати головою РДА у програмі «Ліфт». Попри труднощі, я робитиму все, аби Хмільницький район лише виграв від того, що мене призначено на посаду голови районної державної адміністрації. У мене є чітко розроблений план розвитку Хмільницького району і хто б не прийшов після мене, вірю, що лише подякує за таку роботу.
А поразки… В силу об’єктивних обставин не вдалось виконати ті завдання, які ставив у січні місяці, половина цього року, багатьом «поламала» їхні плани.
- Максиме Васильовичу, якраз наступне питання щодо планів: любите планувати? Якими є Ваші короткострокові та довгострокові плани?
- Я вже Вам говорив, що я виважений у рішеннях: у мене майже немає необдуманих рішень, а відповідно – короткострокових планів не будую. Кожне прийняте мною рішення ретельно обдумується з довготривалою перспективою для району.
Моя єдина мета – це економічний розвиток району. Такий розвиток неможливий без ресурсу. Будь-який напрямок, який ми плануємо розвивати у Хмільницькому районі, неможливий без підвищення ефективності фінансової системи. З моїм першим заступником Юрієм Шевченком ми розробили власну концепцію промоції району в сфері інвестиційної діяльності та сфері туризму. Сама ідея не нова, але ми змінили підхід до неї, розбили на етапи втілення. Для прикладу, перший етап взагалі не передбачає використання бюджетних коштів – це залучення працівників РДА в межах їх робочого часу і виконання ними посадових обов’язків . Працівники культури можуть і вміють «прорекламувати» Хмільницький район – це потрібно для залучення певних інвестицій. Важливо також додати, що інвестиційна мапа розроблена по кожному населеному пункту окремо, адже у когось «сильна сторона» – це аграрна сфера, десь – промисловість, у інших – привабливі місця для туризму… Я за те, щоб на це залучались саме інвестиційні кошти, а не бюджетні: кошти з державного бюджету мають йти на нагальні питання у районі, наприклад на соціальні.
Варто поговорити і про наповнення бюджету. Хмільницький район – аграрний: 4,5 % валового збору урожаю в області – за нами , і я за те, щоб у нас був баланс інтересів громади і аграріїв, які використовують землі громади. На разі, я не можу сказати, що такий баланс є у всіх населених пунктах району: ми з січня місяця спілкуємося з аграріями району і фактично представляємо інтереси громади, аби досягти тієї бажаної рівноваги. На жаль, є такі випадки, коли орендар земель платить настільки малий відсоток орендної плати, що громаді невигідно здавати землі в оренду. Вирішення цього питання – плюс до економічного розвитку району. Працюємо над напрямками соціального розвитку Хмільниччини. У нас в районі вже кілька років діє районний конкурс розвитку територіальних громад, де кожна громада сама вирішує, що їй потрібно в першу чергу і саме завдяки співфінансуванню – отримує бажане. Це стадіони, водогони, комунальні дороги, амбулаторії – кожен населений пункт обирає саме те, що йому в пріоритеті й таким чином районна влада турбується від дитини до людей пенсійного віку. Це дозволяє нам бачити проблемні питання у кожному селі району і поступово вирішувати це. Коли я був сільським головою, сам неодноразово подавав заявки на конкурс і Лелітська територіальна громада вигравала лише від цього.
- Максиме Васильовичу, продовжте фразу: «Я ніколи не…»
- Я ніколи не зраджу своїм життєвим принципам. Я поясню: для прикладу, в робочих моментах це питання. Завжди казав, що, якщо хтось хоче заробляти багато грошей – хай не йде на державну роботу з посадовим окладом, а тоді шукає зовсім незаконні способи збагачення – це я зараз говорю про корупцію, хабарі, схеми і таке інше. Це не моє і не про мене. Мені цікаво на роботі, я розвиваюсь, вдосконалюю свої знання і навички – робив це дільничним і сільським головою, роблю це зараз. Я «кайфую» від того, що роблю свою роботу добре і вмію на практиці застосувати свої знання.