Після перевірки колодязної води більшість виявилась непридатною для пиття

Після перевірки колодязної води більшість виявилась непридатною для пиття

Хмільницький районний відділ ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» здійснює постійний як плановий, так і позаплановий моніторинг якості та безпечності питної води громадських та індивідуальних шахтних колодязів, що використовується населенням  в якості джерела питного водопостачання. За результатами лабораторних досліджень 60% досліджених проб води не відповідають вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» за санітарно-хімічними (по вмісту нітратів та загальній жорсткості) та 54,3% – за мікробіологічними показниками (виявлені бактерії групи кишкової палички).

Вода шахтних колодязів – це ґрунтова вода. А водоносні горизонти ґрунтових вод є незахищеними та  можуть бути забрудненні як бактеріальною мікрофлорою, в зв’язку з близьким розташуванням вигрібних ям, вбиралень, споруд та мереж каналізації, тваринницьких ферм, полів фільтрації, так і небезпечними хімічними речовинами, внаслідок використання на сільськогосподарських угіддях мінеральних добрив.  Ризик
забруднення значно збільшується під час весняних злив та повенів.

За даними ВООЗ забруднена питна вода викликає 70-80% всіх наявних захворювань, які на 30% скорочують тривалість життя людини.

Щоб запобігти виникненню захворювань, питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил і бути безпечною в епідемічному та радіаційному  відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.

Щоб уникнути забруднення води в колодязях, необхідно дотримуватися санітарних вимог:

  • колодязь не повинен розміщуватися в понижених, заболочених місцях та на ділянках, де є загроза затоплення паводковими водами;
  • індивідуальний колодязь потрібно розміщувати на відстані не менш ніж 20 м, а громадський не – менш ніж 50 м від джерел можливого забруднення (вигрібних ям та вигрібних туалетів, гноєсховищ, каналізаційних споруд та мереж, звалищ побутових відходів тощо);
  • колодязь повинен бути ізольованим від проникнення поверхневого  стоку (дощових і талих вод); стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин; навколо  колодязя  необхідно  робити  “глиняний замок” глибиною 2 м та шириною 1м, з ухилом в бік від колодязя;
  • наземна частина колодязя  (оголовок),  влаштовується  не  менш  як на 0,8 м вище поверхні землі;
  • з метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева;
  • зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя);
  • біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, для забору води з колодязя необхідно використовувати відро загального користування, заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра;
  • не менш як раз на рік необхідно проводити планове обстеження колодязів, поточний ремонт та чищення. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд і знезараження питної води та лабораторні дослідження;
  • власник колодязя повинен здійснювати лабораторний  контроль безпечності та якості питної з періодичністю, визначеною ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»;
  • у тому випадку, коли вода за результатами лабораторного контролю не відповідає вимогам, використовувати її для питних потреб забороняється; на колодязі слід вивісити інформаційну табличку “Вода для пиття не придатна”.

Безпечність води, що споживається людьми, має визначальний вплив на вирішення питання збереження та покращення здоров´я населення, продовження середньої тривалості життя.

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *