Сьогодні в Уланівській громаді повідомили про смерть педагога, голови ветеранської організації Сальниці, колишнього директора школи, відмінника освіти України Ісаченка Олексія Володимировича. Його серце перестало битися на 82 році життя.
- Олексій Володимирович народився 12 листопада 1941 року на Черкащині в селі Будо Макіївка, Смілянського району. Олексій був єдиним сином у сім’ї Ісаченків. Батько так і не побачив свого первістка: загинув у сорок першому, за місяць до його народження. Залишився під опікою матері-вдови. З дитинства мріяв стати учителем. Після закінчення Будо-Макіївської середньої школи вступив на навчання до Корсунь Шевченківського педучилища. Отримавши диплом з відзнакою, Олексій поїхав за розподілом на Вінниччину. В обласному відділі народної освіти Ісаченка направили в Лознянську середню школу Хмільницького району на посаду вчителя трудового навчання і креслення. Через кілька років перевели на посаду організатора позакласної та позашкільної роботи. Пропрацював у Лозні майже два десятки років, після чого (в 1983 році) очолив Сальницьку середню школу. Тут цілком розкрився педагогічний талант Олексія Володимировича. Енергійний, динамічний, обдарований почуттям гумору, фахівець своєї справи, обіймав посаду директора до 1998 року, – згадують про чудову людину в Уланівській громаді.
І вийшовши на заслужений відпочинок, Олексій Ісаченко не міг сидіти на місці. Він був дуже активною людиною: очолив організацію ветеранів села, був позаштатним дописувачем газети «Життєві обрії», збирав історичну інформацію та світлини для книги «Зернини пам’яті людської», співавтором якої став.
На презентації книги Костянтина Матущака та Олексія Ісаченка «Зернини пам’яті людської» про історію села Сальниці (2017 рік).
Багато поколінь знають і пам’ятають Олексія Володимировича. Світла пам’ять чудовій людині.