Йога – це не спорт, йога – не секта, йога – не релігія… Замість тисячі «йога – це не», краще пояснити, що йога – це сукупність різноманітних духовних практик і фізичних методів впливу на своє тіло і свідомість. А паркйога у Хмільнику – як бонус-плюс: ще й чудова компанія, ідеальний баланс занять та єднання з природою і сертифікований тренер найвищої кваліфікації Тані Савчук (саме таке звернення – не панібратство редакції, а прохання героїні публікації називати її саме так, а не інакше).
Саме за ініціативою цієї енергійної і невтомної, минулі роки сотні хмільничан побували на безкоштовних заняттях на стадіоні у Всесвітній день йоги та стали однією з найбагаточисельніших груп в Україні, що одночасно займалась йогою на свіжому повітрі.
2020 і його вірний супутник COVID – 19 не дали змогу через карантинні обмеження повторити захід цього року, а от влітку (як тільки було дозволено) паркйога у Хмільнику знову стартувала. Але цього разу чітке дотримання дистанції між людьми не тому, щоб не дати п’яткою комусь по лобі, а через соціальну дистанцію.
- На заняття йогою приходять батьки з маленькими дітками, молодь, люди передпенсійного і пенсійного віку – у тих, хто має непереборне бажання спробувати, не повинно бути жодних обмежень в головах ні по віку, ні по фізичній підготовці. Багато з людей, хто соромився, після першого ж заняття закохались у йогу і тепер двічі на тиждень з нетерпінням чекають на зустріч. Радію, коли після занять в парку перехожі підходять і запитують, а що це таке ми робили, чим йога корисна для організму, чи можна їм спробувати, – розповідає Таня Савчук.
Аби зрозуміти чи підходить йога Вам по духу, варто спробувати – інакше ніколи не зрозумієте. Пам’ятаю, як після численних занять фітнесом і зумбою (запальні танці) прийшла на йогу: час тягнувся наче жуйка, що прилипла до кросівка. У роздягальні поділилась враженнями, на що постійна відвідувачка занять Інна Авдашкова справедливо зауважила: «Хіба можна осягнути всю глибину йоги за одне заняття? А до темпу «вічнопоспішаючим» треба звикнути. І я вирішила послухатись: у мене справді був шалений період в житті під назвою «встигнути все», тому – пішла знову. А потім – ще і ще.
І стала смакувати йогу повільно, наче найвишуканіший десерт, цінуючи кожну хвилинку та душевну компанію. А там і син з 3 років долучився, спочатку бавлячись і п’ючи запашний трав’яний чай наприкінці тренувань, а тоді моя фраза «захопіть 1,5 килимка для мене і Дімки» стала традиційною для занять йогою в парку.
Таких розповідей як в мене – багато, кожну пам’ятає Таня Савчук, бо це історії про боротьбу з хворобами, невпевненістю, стресами, самотністю, виснаженістю, пошуком балансу в особистому житті та роботі.
Зараз парк імені Тараса Шевченка у Хмільнику стає місцем зустрічі для «йожиків» (як самі себе називають хмільницькі йоги): поки буде тепло і без опадів, вони і далі привертатимуть до себе погляди перехожих, в той час, як самі будуть настільки захоплені процесом, що не помічатимуть цього.
Цікавить? Тоді треба спробувати, поки не пізно, цей ідеальний баланс тепла, свіжого повітря і занять йогою.
Наталя Міщук