Про це можна говорити годинами, писати томи по підбору ключів до серця упертюхів, проте сьогодні у мене буде досить незвичний формат. Без моїх роздумів. Усі, кому потрібно – зрозуміють, сподіваюсь.
Далі публікую фрази, що мені довелось почути, якими батьки «жалілись» на своїх «незручних дітей» з нестерпним характером.
«Ми поїхали у Вінницю, скупитись, а вже через трохи більше, ніж 2 години шопінгу мій меншенький, 2-річний Іван влаштував істерику. Зіпсував нам весь день!»
«Я попрасувала їй вже одяг, а вона відмовляється його одягати, бачите, їй хочеться синеньку спідничку. А не зарано для 9 років?»
«Я його годую, одягаю, оплачую садочок, а він, невдячний, не хоче мене слухати!»
«Ще не бачила такої впертої дитини! Які танці? У неї ж ноги криві, хай йде на легку атлетику, там не дуже на красу дивляться!»
«Хоче постригти коси! Та в неї стільки тої краси, що довге волосся»
«Йому один футбол в голові і дівчата. Дожились, що має три «дев’ятки» в табелі! А старша наша молодець – медалістка, тільки щось здоров’я підводить її»
«Влаштував істерику в магазині, бо купила йому нову розмальовку, а не його улюблені пазли, щоб по всій хаті валялись. Скільки можна одне й те саме робити…»
«Не дається ні мені, ні чоловіку його одягнути, бо вихователька у садочку каже, що він дорослий і може вже сам. Я не маю часу чекати, поки він там копирсається!»
«Заставляла їсти її, бо мали йти у місто гуляти, а вона ні в яку! Я її силою мусила заставити, то вона на зло мені виблювала усе на стіл»….
Я обов’язково напишу про вимогливих і високочутливих дітей ( є таке поняття), але ці фрази для роздумів. Виховуйте дітей, але не робіть з них зручних – ви їх так ламаєте…
Ваша Наталя Міщук