Триває наша постійна рубрика – наші славетні земляки. Хмільничани, які прославили Хмільник та Хмільницький район на усю Україну та й світ. Ті, хто народився на хмільницькій землі, або, навіть не будучи хмільничанином, волею долі пов’язав своє життя та досягнення із нашим краєм.
Сьогодні наш головний герой – Олександр Володимирович Захаров. Вчитель, музикант, співак, активіст, учасник всеукраїнського музичного талант-шоу “Х-Фактор”! Ось лише короткий перелік досягнень цього ще зовсім молодого чоловіка! Тож із великим задоволенням публікуємо інтерв’ю із паном Олександром!
Й надалі ми просимо Вас, шановні читачі, повідомляти, про кого Ви б хотіли прочитати у нас!
– Я родом з Хмільника, зі вчительської родини. Мої батьки – вчителі, покійна бабуся теж навчала дітей. Я вивчився на вчителя англійської мови. Зараз працюю заступником директора у навчально-виховному комплексі села Лозова Хмільницького району. Взагалом, працюю там вже більше десяти років. Зараз на моїх плечах крім власне уроків – уся позашкільна, виховна робота, організація дозвілля дітей, культурно-мистецькі заходи, вагома волонтерська робота, – розповів Олександр Захаров. – А музика, без перебільшення, моє друге “я”. Бо ще зі шкільної парти я навчався у хмільницькій музичній школі. А у своїй рідній четвертій школі міста Хмільника грав у духовому оркестрі – почав з труби, а закінчив кларнетом! Паралельно вивчився грати на гітарі.
Ще учнем старших класів та студентом я почав співати у рок-гурті “Тамплієри”! Я був там як музикантом так і вокалістом. До речі, у складі гурту ми вже брали участь й у вінницьких конкурсах та виступах. Далі наш гурт трансформувався у “Рок Роадс” – “Дороги Року”. Там ми вже серйозно виконували пісні гуртів Deep Purple, Queen, Metallica, Scorpions та інших легенд світового року. Виконували й пісні російських гуртів “Арія” тощо. Теж неодноразово брали участь у різноманітних конкурсах. Далі наш гурт трансформувався вже у “Зубр і Ко”. І ми серйозно змінили стиль виконання. Наприклад, як співає гурт “Оt Vіnта ” – запальні та танцювальні пісні українською, із обов’язковим акомпанементом духових інструментів, але під “важку музику”. Так почали співати й ми. А після “Зубрів і Ко” ми стали просто “Зубрами”! Це наш хмільницький бренд.
– Ви стали “Зубрами”, бо саме у Хмільницькому районі найбільше цих тварин в Україні?
– Ні! (Сміється). Просто зубр – це ж дуже серйозна тварина. А ми стали виконувати вже не лише запальну та позитивну, а й серйозну, вдумливу музику про події в Україні, про Майдан, про війну України за Незалежність. Співаємо Кузьму “Скрябіна”, пісні про Воїнів-Героїв. У нашому репертуарі є пісня на слова Кобзаря Тараса Шевченка “Бандуристе, орле сизий…”, є пісня “За Україну” бійця Української Повстанської Армії Вермінського.
“Зубрами” ми брали участь у фестивалі “Живий вогонь”, що проходив у Хмільнику. Так само наш гурт бере участь у різноманітних заходах районного та обласного рівня. І саме завдяки “Зубрам” я й потрапив на “Х-Фактор”. Це було два роки тому.
– А як саме Ви потрапили на “Х-Фактор”?
– Абсолютно випадково. Донька директорки нашої школи теж юна музикантка. І ось директор мені каже – у Вінниці відбуваються прослуховування на участь у “Х-Факторі”. Ми їдемо із донькою! Їдеш із нами? Легко! Так я й поїхав. А згодом вже під час відбору сам заспівав. Теж патріотичну, із глибоким філософським змістом пісню гурту “Океан Ельзи” – “Мить”. Це пісня про Героїв-Кіборгів, захисників Донецького аеропорту. Мене послухали, зробили запис. Далі я поїхав додому. Чесно кажучи, навіть не цікавився чи пройшов чи ні…
Крім педагогічної роботи я ще співаю у хмільницькому ресторані “Маестро”. І от у неділю вдень я вдома спав після нічної роботи. І тут мені телефонують – мовляв, Ви успішно пройшли відбір, Вас запрошують на головний кастинг та зйомки програми до Києва. Спершу мені навіть здавалось, що це я сплю. Але це був не сон… Так я заповнив усі необхідні анкети та поїхав до столиці. Там вже був зовсім інший рівень… Величезна зала, сотні глядачів. Суворе та прискіпливе журі – Олег Віннік, Настя Каменських, Андрій Данилко та наш земляк-вінничанин “Піанобой” Дмитро Шуров. Чесно кажучи, хвилювання було неабияке. Але я впорався та заспівав!
– Яку пісню Ви заспівали вже у Києві?
– Ту саму пісню “ОЕ” – “Мить”. І отримав усі чотири “Так”! Одноголосно! Так для мене почалось сценічне життя! Боротьба була дуже запеклою… Ми жили у таборі за Києвом. Спершу нас було десь 500 кандидатів. Увесь день співи, репетиції, вокальні тренування, співочі змагання – “на виліт”. Тож після перших етапів відбору лишилось 57 учасників та учасниць. Я успішно подолав його. Далі з 57 талантів повинні були лишитись теж менше половини.
Тоді ще із одним учасником ми мали провести “сценічний двобій”. Це коли один кандидат обирає пісню іншому. Чесно кажучи, мій опонент чомусь відразу був налаштований “мочити”… Ось і вибрав мені пісню Майкла Джексона. Для мене – співака-рокера, це був дуже несподіваний та важкий вибір. Тим більше, нам давали лише вечір та ніч, аби вивчити текст, мелодію, ритм пісні. Так, я заспівав й “Короля попмузики”. Але, як Ви самі розумієте – результат був не на мою користь…
Як мені повідомили, що я не пройшов відбір? Усе відбулось дуже цікаво. Три автобуси із учасниками відбору приїхали до Київського залізничного вокзалу. І ось представники шоу зайшли до автобусів і сказали, хто з учасників поїде додому… Так я й поїхав також. Але поїхав переможцем у душі та серці! Бо я довів як собі так і усій країні, що простий сільський вчитель та музикант з далекої провінції без блату, “волохатої руки” та впливових й багатих родичів може дуже успішно підкорювати й головну сцену країни! Лише завдяки свому таланту та здібностям. До речі, я на зйомках відверто завжди казав про це. Тому для мене це однозначно лише перемога!
– А Вам не казали, що мовляв, треба було заплатити та й співати далі?
– Так, хтось потім казав, мовляв, гроші не заплатив то й пролетів. То це нісенітниці… Ніхто з продюсерів чи організаторів шоу за гроші ані слова ніколи не казав. За мене вболівали не лише рідні й близькі, а й увесь Хмільник та Хмільницький район, усі мої учні, друзі, колеги зі всієї Вінниччини. До речі, навіть зараз коли я у складі гурту чи із учнями чи педагогами десь беру участь у різноманітних заходах, мені досі нагадують “Х-Фактор”! Із величезною шаною та повагою!
І ще один важливий момент – я побачив, що найкращі кандидати на перемогу у цих співочих шоу чи шоу талантів – це юні, молоді люди, які ще не мають власних родин, роботи чи зобов’язань. Тому добре розумію, що далі не міг пройти.
– З кимось із зоряного журі Ви спілкувались найбільше?
– Найбільше я спілкувався із Андрієм Данилком. Скажу своє враження – це дуже щира, гарна й позитивна людина, яка спрямовує усі свої зусилля, аби виховувати молодих співаків!
– Повернемось до школи… Ви використовуєте рок-музику, аби вчити дітлахів англійської?
– Так, на уроках англійської я використовую як малюнки так і тексти пісень англійською мовою, аби діти краще запам’ятовували слова, речення. І дітям це дуже подобається. Звісно, рок учням під час уроків я не співаю. (Сміється) Але під час пришкільного табору влітку, буває, граю щось з репертуару Queen, Metallica, Scorpions. Тоді діти та дорослі перебувають у великому захопленні.
До речі, ми – вчителі англійської мови шкіл району, навіть створили свій співочий гурт. На конкурсі у Хмільнику хором співали легендарну пісню Queen “The Show Must Go On”. Це був фурор! Сподіваємось далі так “запалювати”.
Ось у Хмільнику планувався концерт гурту “БЕZ ОБМЕЖЕНЬ”. То ми із “Зубрами” теж мали б виступати “на розігрві”. Я знаю добре цих хлопців, познайомились ми у Києві. Вони свого часу теж брали участь у “Х-Факторі”, теж, на жаль, програли, але знайшли своє “я”, свій унікальний стиль та харизму у вітчизняній рок-музиці… Це дуже чудово. Але не знаю, чи відбудеться цей концерт у зв’язку із карантином. Чекаємо новин.
– Хтось у Вашій родині ще захоплюється музикою?
– Моя дружина не музикант. А от старший син теж вчиться у хмільницькій “музикалці” по класу гітари. Меншому сину чотири роки, тож музиці йому ще зарано вчитись. Але коли сини не хотіли чи не хочуть спати, я замість колискової співав та грав їм легкі рок-балади. Діти чудово засинали під ці мелодії та слова! (Сміється) Тож музика у них в обох вже змалечку в крові!
Фото – особистий архів Олександра Захарова
