
Вчора у виставковій залі Вінницького обласного центру народної творчості відбулося відкриття персональної виставки нашого земляка, народного майстра України, Відмінника освіти України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, “корифея подільської витинанки” Дмитра Івановича Власійчука. Виставка проходить під назвою «Молюсь за тебе, Україно» і триватиме до 18 серпня.
На відкритті виставки було зазначено, що у виставковій залі витинанки як вид українського народного мистецтва зустрічаються досить рідко, адже й майстрів у цій сфері на Вінниччині дуже мало. Хмільничанину подякували за те, що в такий нелегкий для країни час він погодився на персональну виставку, а також побажали йому ще багато витинанок на його творчому шляху, а на життєвому – успіхів, міцного здоров’я і благополуччя.
Роботи Дмитра Івановича несуть в собі культуру українського народу і мають тематичний зміст. У виставковій залі ОЦНТ представлені такі його роботи, як «Дерево роду», «Козак Мамай», «Берегиня» та багато інших на різну актуальну тему. Серед робіт Дмитра Власійчука зустрічається й релігійна тематика, де передається дух Великодніх, Різдвяних свят. Є роботи на обрядову тематику: весілля, обжинки тощо. Відомий на Поділлі митець у своїх роботах торкнувся й історичної тематики, як-от голодомор або війна. Кожна витинанка вражає своєю витонченістю, великою працею, в яку вкладено багато сил та часу. А ще глибоким змістом, через який кожен бачить ту проблему, яка хвилює хмільницького митця.
Наш земляк Дмитро Власійчук народився у мальовничому селі Малятинці Кіцманського району Чернівецької області, що на Буковині. В сім’ї Власійчуків − Марії Іванівни та Івана Танасійовича, Дмитро був єдиною дитиною. В 1944 році, коли хлопчику виповнилося 7 років, батько загинув на війні, мама в свої 58 років відійшла в потойбічний світ. Родичі кажуть, що талант він успадкував від батька, який мав гарний голос та любив малювати. В руках Дмитра завжди був олівець, як талісман, подарований його першою вчителькою. В скрутні післявоєнні часи школярі писали чорнильними ручками з бузини. Таким диво-інструментом багато не помалюєш, тому олівець для Дмитра був справжньою знахідкою, безцінним подарунком, тому і пильнував, щоб у жодному разі не загубити в полі, куди бігав на замальовки. Після закінчення 10 класів Дмитро вступив до Вижницького училища і прикладного мистецтва, де здобув фах різьби по дереву. На другому курсі навчання його призвали на строкову службу в армію. Дмитро три роки служив зв’язківцем, ці війська тоді називали армійською інтелігенцією. Завдяки своєму хисту військовослужбовець Власійчук був і картографом, і художником, і писарем секретної служби. Завжди був у полі зору. Від армійців і служивих командного складу Дмитро мав повагу.
У Хмільник приїхав в далекому 1963 році, куди його направили з училища як художника-дизайнера на місцеву меблеву фабрику. Після приїзду у Хмільник його доля тісно пов’язана з Поділлям. Здобув вищу освіту у Вінницькому педагогічному інституті. Витинанкою Дмитро Іванович почав займатися несподівано для себе у 80-х роках ХХ століття. 33 роки працював вчителем образотворчого мистецтва, креслення, народознавства та етики у місцевій загальноосвітній школі №1 і одночасно вів дитячу студію, де навчав учнів аплікації соломкою, різьбленню по дереву, флористиці, писанкарству, витинанці тощо. Далі Дмитро Іванович працював викладачем відділу образотворчого мистецтва у Хмільницькій школі мистецтв, де прищеплював дітям любов до народного мистецтва, виховував своїх послідовників. А тепер «корифей подільської витинанки» знаходиться на заслуженому відпочинку, але незмінна тяга до творчості не дає хмільничанину спокійно сидіти на місці, він у постійному пошуку творчого «Я», весь час творить і є активним громадянином.