Сьогодні у Хмільнику відбулося відкриття Меморіального комплексу жертвам Голодомору 1932-1933 рр. та політичних репресій 1920-1950 рр.
Офіційне відкриття меморіальної скульптури відбулося за участі міського голови Сергія Редчика, автора проекту, архітектора КП «Архітектурна планувальна майстерня» Олександра Матяша, підрядника проекту Володимира Бучка і скульптора меморіальної скульптури Віктора Стукана.
Освячення скульптури й меморіального комплексу, а також поминальну молитву над загиблими і померлими в страшних стражданнях людей провів благочинний Хмільницького благочиння Православної Церкви України, протоієрей Іван Пукас. Йому співслужив священник Олександр Нестеренко. По завершенні поминальної молитви хвилиною мовчання вшанували пам’ять невинно закатованих голодом і репресіями українців. Під час поминальної паузи вперше у сквері пролунав дзвін, як відлуння тих далеких трагічних часів, і свідчення присутності душ наших предків, замордованих жорстокою системою.
До присутніх звернувся міський голова, який коротко розповів про надважку працю над створенням величезного меморіального комплексу, і щиро подякував кожному хмільничанину за внесок у створення меморіалу. Він пригадав, як ще у 2016-2017 роках оголошували збір коштів на виготовлення пам’ятника жертвам Голодомору, і висловив вдячність колегам та всім причетним за підтримку і розуміння. Подяками міського голови та Подяками народного депутата України було відзначено автора проекту Олександра Матяша, підрядника, директора ТОВ «Теплоенергетична компанія» Володимира Бучка, скульптора-монументаліста, заслуженого художника України Віктора Стукана. Подяки отримали також підсобний робітник Григорій Онипчук та майстер, який виконував всі роботи, – Олександр Гунько.
- Коли ми будували Меморіал, до нас приходило багато людей. І ці люди ділилися горем своїх дідів, хто майже був свідком тих подій. І під впливом їхніх спогадів, їхніх слів було емоційно важко працювати. Ми були постійно в якомусь емоційному стані. Були й інші люди, які казали: «А для чого нам це треба, нам би краще асфальтик до каліточки …». Через події геноциду та репресій нашої нації стало менше, і якщо ми цього не зрозуміємо, то ми не варті наших дідів та прадідів, і тієї землі, на якій стоїмо. Я об’їздив дуже багато міст і там теж є пам’ятники Голодомору: Вінниця, Тернопіль, Житомир, Хмельницький, але нічого краще, ніж тут, – я не бачив. Хоча це порівняно і не дуже великий об’єкт, та за нього ніхто не хотів братися, бо він нікому не був фінансово цікавим, – сказав Володимир Бучко.
Хрест, що височіє над скульптурою дівчинки з колосками в руках, вагою майже в 30 тонн.
На території скверу встановлено бетонні стели з іменами хмільничан – жертв голодомору 1932-1933 років і жертв політичних репресій, патріотів-хмільничан, учасників повстанських і військових формувань УНР в 1919-1920 рр., що діяли у Вінницькому окрузі і зі статистикою загиблих по Хмільницькому та Уланівському районах.
На завершення присутні поклали квіти до підніжжя меморіальної скульптури.
