Майстер-самоук із Хмільника виготовляє чудові вироби

Майстер-самоук із Хмільника виготовляє чудові вироби
Spread the love

Від маленької шкатулочки – до розкішних столів та міні-барів:  до чого лише не торкнеться рука цього майстра, як дерево перетворюється на справжній витвір мистецтва.

Олександр Долінкін родом із Кривого Рогу. В своєму рідному місті познайомився з Аллою із Хмільника, одружився, а з часом, аби бути подалі від шумного та кримінального мільйонника, – переїхали з коханою та донечкою в затишне курортне містечко. Життя у Хмільнику виявилося складнішим у матеріальному плані, але, як зізнався Олександр Геннадійович, тут набагато спокійніше. Так і живуть у Хмільнику більше 30 років: з коханою дружиною, єдиною донечкою Анною і двома онуками.

За спеціальністю Олександр Геннадійович технік-технолог зварювального виробництва. Мистецтву різьбярства не навчався взагалі, але вважає, що талант до творчості у нього від тата, який дуже гарно малює олівцем, – і так, що відрізнити від фото практично неможливо. Любов до малювання перейняв і син: коли батьки йшли на роботу, тато маленького Олександра ставив йому мольберт і він змальовував з листівок різні картинки.

Олександр Долінкін працював на коксохімкомбінаті. На роботі була столярка, де він вперше освоїв навики різьбярства і випалювання по дереву.  Відтоді й зрозумів, що більше нічого іншого йому не хочеться. З часом почав виготовляти різноманітні вироби. Спочатку виготовляв шкіряні заколки та різні дрібнички, згодом перейшов на різьбярство. В книгах знаходив цікаві картинки, дофантазовував ще щось своє і так працював. І років 30 уже не покидає улюбленої справи. Багато років працює з деревом, а його унікальні вироби прикрашають будинки не лише українців, а й американців та європейців.

Весільні скрині та маленькі шкатулочки, креативні годинники, підставки для вазонів, кухонні таці, якісні ключниці, дерев’яні коробки для пляшок, настільні дзеркальця, а також надійні столики та стільці, розкішні лави і міні-бари – усе це він створює разом із дружиною.

  • Скільки себе пам’ятаю, я постійно щось малював, щось вигадував, я мав великі альбоми моїх задумок. Лягав спати, але щось як на думку спаде, одразу відганяв сон і малював, бо на ранок міг не згадати того, що вигадав. І багато тих замальовок залишилося нереалізованими, тому що вже важкувато. Різьба – це дуже важка фізична праця, особливо коли ріжеш не по липі, а по чомусь дуже твердому, наприклад, дубовій дошці – розповів Олександр Геннадійович.

І навіть карантинні обмеження не вплинули на його любов до цього мистецтва. Деревину він спочатку випалює,  гарненько шліфує, обдирає, грунтує, фарбує і насамкінець лакує. Брудну роботу, як сам називає її хмільничанин, робить він сам, а фарбування й лакування готового виробу довіряє коханій дружині.

Олександр Долінкін любить працювати з вільхою. Твердих порід не признає, і навіть обурюється, чому люди звикли думати, що якщо виріб дубовий – він автоматично стає якісним та надійним. По-перше, дуб набагато важче обробляти, і він не набагато красивіший за всі інші породи. Наприклад, дубові двері влітку всихають, а взимку набухають. Єдине, в чому виграє дуб, за словами пана Олександра – просто це престижно.

Нині пан Олександр захопився ефектною деталлю в інтер’єрі – брашованою деревиною. Каже, що нині в Польщі це саме пік моди, і що на це також потрібно добряче потратити сил і часу, але відмінність – в натуральній природності деревини.

  • На деревині є текстура, і там є м’які та тверді волокна. От коли м’які волокна забираються, то тверді вилазять наверх. Так от, якщо це все правильно пофарбувати або обпалити, тоді з’являється яскравий насичений малюнок. Воно має такі приємні тактильні відчуття, – розповів майстер-різьбяр.
  • Брашована деревина настільки красива, настільки яскрава,  на фото цього не передати, – доповнює розповідь Олександр Долінкін.

Працюючи з дружиною в Польщі, Олександр Геннадійович не покинув своєї творчості. Основна робота Олександра Долінкіна – це годинники. Оригінальні рамки для годинників різної складності – це його слабкість. Механізми встановлює теж сам. А які лише рамки не зустрічаються в його творчій колекції: і на дитячу тематику, і на лісову, і з різними квітами або фігурами.

Вдома у подружжя є також речі, виготовлені власними руками: карнизи, годинники, шкатулочки, стільці. До речі, дитячий столик, який робив для онучки тринадцять років тому, і досі служить своїм власникам, цілий та неушкоджений. Проблемою таких надійних виробів вважає нерентабельність на ринку дешевого ширвжитку, адже більш дешеві речі людина може замінити через деякий час, а надійні служитимуть роками.

На великі вироби, як-от наприклад стіл та стільці пан Олександр витрачає місяць-півтора свого часу, а на бланшовані годинники йде зазвичай доба. Звісно ж, різьблені годинники Олександр Долінкін робить довше, ніж день.

З роками у творчого хмільничанина з’явився неабиякий досвід, адже не одразу можна підібрати потрібні матеріали, і знати, як і що робити з виробом далі.  Тому покидати свою улюблену діяльність і не думав, навіть з перспективою працевлаштування на офіційній роботі. Бо вже не може собі уявити життя без творчого горіння, як би важко не було у фінансовому плані.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *