«Ку-ку, мій хлопчик» або чому немовлята в усьому світі люблять гратись в цю забавку?

«Ку-ку, мій хлопчик» або чому немовлята в усьому світі люблять гратись в цю забавку?

Дзвінкий і заливистий сміх малюків  під час гри в «ку-ку»: чим його можна пояснити?

Я пошукала необхідну інформацію і дізналась чому.

Звичайна забавка долає мовні, культурні  і вікові бар’єри! Значить із нею пов’язані якісь фундаментальні навики людського мислення!

Виявляється, швейцарський психолог  Жан Піаже досліджував це питання і з’ясував, що протягом двох років дитина вчиться такому навику, як розуміння постійності об’єкта.

Саме перші два роки життя малюки обожнюють  «ку-ку»  і, таким чином, дізнаються, що речі не зникають, навіть якщо їх не видно.

Ще багато дослідників займалися дослідженням, на перший погляд, найпростішої гри і дійшли до висновку, що так діти вчаться базовому принципу буття. Це залишається з ними впродовж усього життя і вже дорослими вони розуміють, що якщо м’яч закотився під диван, то він не пропав, а далі там знаходиться.

Ось тобі і жартики. Найголовніше, що ця гра не набридає і завжди може знадобитись, коли немає під рукою жодних іграшок, аби забавити донечку чи сина. Грайтесь, насолоджуйтесь неповторним сміхом свого малюка. Бо я досі пам’ятаю кумедний голосний  сміх мого сина, який він «видавав» з себе уже з трьох місяців.

Ну, все, йди, сміши своє маленьке чудо!

Ваша Наталя Міщук

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *