Сьогодні у місті Хмільнику відбувся мітинг-реквієм, присвяченій сьомій річниці пам’яті загиблого воїна-земляка Сергія Муравського. Він загинув смертю хоробрих, захищаючи своїх побратимів.
Сергій – розвідник, 13 липня 2014 року в складі 8-го полку спецпризначенців, де служив, супроводжував колону військової техніки до Луганського аеропорту, заблокованого терористами. По дорозі до летовища група розвідників потрапила у засідку. БТР Сергія попереду колони підбили з міномета першим, і він одразу спалахнув. За інструкцією, бійці мали відразу залишити машину й розбігтись. Але хтось мав прикрити їхній відступ. І тоді Сергій сам, без жодної команди сів за кулемет й відстрілювався доти, поки не закінчились патрони. І лише тоді вистрибнув з БТРу. Але куля снайпера вкоротила життя мужнього та ще такого молодого воїна. Він не встиг багато не до: недолюбив, недобудував, недоробив, не дожив. Його подвиг та він сам гідний того, щоб його називали Героєм – Героєм України.
Аби вклонитися вічному подвигу старшого солдата Сергія Муравського і вшанувати його пам’ять, до Стели, що знаходиться на вулиці Сергія Муравського, прийшло багато людей. Навіть прохожі зупинялися, щоб послухати, віддати шану тепер уже вічно молодому воїну.
Вшанувати пам’ять загиблого хмільничанина прийшли представники влади: заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Хмільницької міської ради Андрій Сташко і голова районної ради Юрій Слабчук. Вони висловили вдячність матері полеглого воїна за сина, і наголосили на тому, що українське суспільство не повинно забувати ні Сергія, ні інших полеглих за Батьківщину воїнів.
“Ні, ти не вмер! Герої не вмирають. Піднявся до вершин і до небес…” Вірш під назвою “Герої не вмирають” пролунав з уст юного Олександра Тадеощука.
Олександр Тадеощук
Важкі спогади про далеке 13 липня 2014-го року, про геройські вчинки української армії та борг перед полеглими на фронті – вічну пам’ять про них, – розповів голова Спілки учасників АТО міста Хмільника і Хмільницького району Валентин Ковальський.
Валентин Ковальський
- Сергій та його побратими заслуговують на вічну пам’ять. Маємо не забувати й про тих, хто нині відстоює кордони нашої держави. Сергій заслуговує бути Героєм не лише на словах, він заслуговує на найвищий ступінь відзнаки в Україні – звання Героя України. Він завжди у наших серцях. Слава Україні!, – звернувся до присутніх керівник громадської організації “Народне Віче Хмільника” Микола Михальнюк.
Микола Михальнюк
До слова, звісно ж, запросили і згорьовану матір полеглого земляка – Аллу Муравську. Скільки б не минуло років після трагедії – час ніколи все одно не зможе загоїти материнське серце. Звертаючись до присутніх і згадуючи про сина, Алла Анатоліївна ледве стримувала непрохані сльози, з неймовірною важкістю вимовляючи кожне слово. Вона подякувала всім, хто підтримував її у важкі часи, хто з розумінням ставився до її горя. А таких немало, і з різних областей України: ті, кого теж торкнулася війна, або ж просто добрі люди, в яких болить серце за Україну та її синів і дочок. Як і кожна мама, вона пишається своїм сином, якого, на жаль, ніколи не повернути. Алла Муравська висловила також бажання про те, щоб жодна жінка не одягнула на голову чорну хустину, а кожна українська дитина щоб дочекалася живих батька чи матір, братика чи сестричку з кровопролитної війни.
Алла Муравська
Після вшанування полеглих воїнів хвилиною мовчання та покладання квітів до пам’ятного знака Сергію Муравському відбулася поминальна панахида за невинно убієнними, яку звершив благочинний Хмільницького благочиння Православної Церкви України, настоятель храму першоверховних апостолів Петра і Павла, протоієрей Іван Пукас. Звертаючись до присутніх, отець Іван висловився стосовно надання Сергію Муравському звання Героя України, і запевнив, що зробить все від нього можливе, аби хмільницького воїна відзначили на державному рівні.
Автор тексту і фото – Алла Корнієнко.