Крики, катання по підлозі, махання руками й ногами – типові ознаки того, що у твоєї дитини істерика.
- Може й собі поряд впасти і по підлозі покататись, – серйозно роздумувала моя подруга, як варіант припинення такої поведінки у її доньки.
Інколи стан дитини переходить в такий, що вона може нашкодити собі. Інколи дітлахи влаштовують «шоу» свідомо, аби добитись свого, а інколи зі страху або з невідомості. Фахівці з вікової психології говорять, що в пік істерики, діти переходять у такий стан, що вони перестають чути будь-кого. Як діяти в таких ситуації? Чи варто міняти алгоритм дій, якщо це відбувається в людному місці? Як відучити дитину від істерики, якщо вона таким чином свідомо маніпулює старшими? Говоримо про це по черзі.
Якщо ти зрозуміла (зрозумів), що таким чином малеча просто добивається чогось, не поступайся, бо далі все буде відбуватись за звичним сценарієм.
Що варто знати, так це те, що не варто виходити з кімнати – будь поряд (хоча й непохитний (а) у своєму рішенні), не кричи, не бий ні в якому разі, не труси наче грушу – точно не заспокоїш, тим паче – це протизаконно. Не звертай увагу на погляди чи «важливі» поради, якщо це відбувається в людному місці. Бо якщо в магазині, боячись осуду і поглядів оточення, ти дозволяєш малечі все – це дорога в нікуди.
Будь поряд, словами пояснюй емоції малюка (найчастіше пік істерик приходиться саме на дошкільнят), так дитині буде легше зрозуміти, що з нею відбувається. Це стосується саме тих випадків, коли дитина істерить не через маніпуляції, а через страх чи небажання чогось робити. Поясни сину чи доньці заздалегідь, що зараз його чекає (наприклад, похід до лікаря), так малюк знатиме, що його чекає і легше переноситиме ситуацію.
Бувалі батьки радять діяти нестандартно – це отой жарт про те, що можна впасти самому на землю і почати плакати. О-о, ти точно змусиш свого малюка відкрити ротик від подиву – гарантовано!
Інколи в дитини трапляються істерики саме з вини батьків – через недотримання ними банального режиму сну та періоду активності. Або ж у батьків є нормою спілкуватись при дитині зовсім не так, як потрібно – з криками, з’ясуваннями стосунків, взаємними образами. Хочете психологічно здорову дитину – подбайте про моральний клімат в родині. Хоча… у спокійних і люблячих батьків істерики дитини теж можуть не обминути – дитина таким чином встановлює межі дозволеного. Незрілість нервової системи у поєднанні із подразнюючими факторами – ось причина бурхливих сплесків емоцій.
Інколи краще вчасно звернути увагу дитини на щось інше або замість категоричного ні запропонувати альтернативу, аби дитина відчувала право вибору.
Є ще один варіант – обійми і поцілуй свою дитину, покажи, що ти любиш її будь-якою.
Звичайно, не існує якихось магічних прийомів, які підходять усім без винятку дітям. Пройти всі етапи дорослішання дітей – важлива місія усіх люблячих батьків.
А істерики? Ну, піди, попий каву чи заспокійливого чаю. Все проходить – це пройде також.
Ваша Наталя Міщук