Вечірній телефонний дзвінок.
- Привіт, Іруся. Слухаю!
- Іринки більше немає… Це її мама…
Це була непроста телефонна розмова, зміст якої оглушив мене надовго.
Про історію Іри Фисюк я розповідала в грудні. Дівчина з дитинства мала важке захворювання нирок, через день їздила на діаліз та чекала своєї черги на трансплантацію. Дівчина, від якої все навколо ставало світлішим.
- Гломеронефрит та хронічна ниркова недостатність 5 ступеню – такий мій діагноз. Він «подарував» мені інвалідність 1 групи, процедуру діалізу та мрію про трансплантацію. Зараз я стою в черзі на пересадку нирок, швидше за все (при появі донорських органів) робитимуть цю операцію в Білорусії, але ж ціна питання… Від 35 тисяч доларів – це навіть звучить для мене страшно, – розповідала мені Іра.
Цю суму для Ірини вирішили збирати силами усіх небайдужих. Іра відкрила раунок і, за словами її мами, по 20, 30, 50, 100 гривень люди перераховували кошти, бажаючи допомогти родині у непростій ситуації.
Самопочуття Іри, попри лікування, кілька днів тому, погіршилось. Вона разом з мамою сама змогла доїхати до обласного центру у лікарню. А там… втратила свідомість, впала в кому на тиждень та так і не вийшла з неї.
Цими вихідними Іринку провели в останню путь…
Мама Ірини, Ніна Фисюк, дякує усім, хто допомагав її донечці та прагнув врятувати її життя. Збір коштів на трансплантацію закрито.
Іринці більше не боляче…
Міщук Наталя