Працівниками Вінницького обласного краєзнавчого музею було започатковано новий онлайн-проєкт під назвою “Наш край у поштових листівках і світлинах до 1917 року”. Світлини та історичні дані різних містечок Вінниччини уже публікувалися на сторінці в соцмережі краєзнавчого музею: Брацлав, Бар, Липовець, Жмеринка, тощо, тож тепер черга дійшла й до нашого міста Хмільника.
У музеї зазначають, що у фондах музею зберігається значна колекція листівок і світлин кінця ХІХ – початку ХХ ст. На листівках зафіксовані панорами міст і містечок та окремі вулиці, культові та оборонні споруди, державні установи й навчальні заклади, підприємства і крамниці, базари і ярмарки, театри і сквери, важливі події тощо. Світлини – переважно портретні та групові, виконані у фотоательє, однак зустрічаються також пейзажні, архітектурні, інтер’єрні, зроблені як професійними фотографами, так і аматорами.
Пропонуємо і вам, шановні хмільничани, поринути у минулі роки нашого міста, доторкнутися історичних таємниць та пізнати те, про що раніше ви не знали. Таким чином NEWS Хмільника започатковує цікаву історичну рубрику, яка стосується цікавих та рідкісних фактів і подій нашого краю. Символічно й те, що рубрику ми започатковуємо у Міжнародний день фотографа, адже давні світлини по-особливому передають дух нашої минувшини.
- Старовинне місто з багатою історією, вперше згадується у письмових джерелах XIV ст. Перебувало у складі Великого князівства Литовського, в 1434 р. відійшло до Королівства Польського, де адміністративно належало до Подільського воєводства і стало центром староства. В 1448 р. Хмільник отримав магдебурзьке право. У 1534 р. зміцнено замок (збудований, ймовірно, в XV ст.), а місто обнесено валом. Канал, прокладений між Південним Бугом і його притокою Пастушою, надавав Хмільнику острівного положення. Із розростанням осади цю частину стали називати «Старе місто» або «Старий базар» (з огляду на ринкову площу). Вона з’єднувалася з іншими частинами трьома мостами.Після анексії Поділля Російською імперією Хмільник став повітовим центром Брацлавського намісництва. Однак із запровадженням губернського устрою, хоч і зберіг статус міста, був «залишений поза штатом і приписаний до Літинського повіту». Саме з таким формулюванням він фігурує в назві фіксаційного плану 1798 р.У 1885 р. до Хмільника завітали під час мандрівки Поділлям літератор Едвард Хлопіцький і художник Влодзімєж Замараєв. Замараєв замалював частину острівного середмістя з вежею і костьолом – ймовірно, найживописнішу, адже на початку 1870-х років схожий ракурс обрав для своєї акварелі Наполеон Орда. Едвард Хлопіцький присвятив місту невеличкий, але вельми цікавий фрагмент у своїх спогадах «Від Случі до Бугу: картки з подорожі», опублікованих у 1887 р. з ілюстраціями його товариша. Зокрема, мемуарист зазначив, що у Хмільнику «недоліки кулінарних вигод» у єврейському заїзді «компенсувалися досить багатим матеріалом на ниві літературних і малярських студій». Особливо детально він описав своє спілкування із селянською родиною Климчуків, яка мешкала на околиці Хмільника і в оселю якої вони випадково зайшли, щоб запалити цигарку.
Феодосія Бойко з доньками Оленою (старша) і Ганною. Хмільник, фотоательє К. Т. Степенського (?), 1911 р. Чоловік Феодосії був лісником, їхня оселя знаходилася в лісі біля Хмільника, де нині курортна зона
У ХІХ – на початку ХХ ст. Хмільник, залишаючись безповітовим містом, за всіма показниками займав середні позиції серед інших подільських міст. Упродовж 1861–1913 рр. його населення зросло із 7 081 до 19 095 осіб. Розглянемо особливості національного складу за даними на 1910 р.: українців і росіян – 6 926 (наголосимо, що росіяни становили близько 1 від цієї кількості), євреїв – 10 897, поляків – 520, турків і татар – 23, німців – 15 осіб.В 1910 р. у місті було 64 вулиці і провулки (близько половини з них забруковані), розташовані на 869 десятинах. З 2 120 житлових будинків лише 95 були кам’яними і цегляними, 1 870 – дерев’яними, 132 – «півкам’яними» і 23 – глинобитними. 1 025 будинків мали солом’яну покрівлю.За висловом Юхима Сіцінського, «у фабрично-промисловому відношенні» Хмільник не являв собою «нічого видатного». На рубежі ХІХ і ХХ ст. тут існували винокурня, миловарня, броварня, черепичний завод і кілька цегелень. В 1909 р. вже було 22 підприємства, на яких працювало загалом 72 особи, і 67 ремісничих закладів, що забезпечували роботою ще 173 чол. Цього часу Подільський губернський статистичний комітет нарахував у місті 9 заїжджих дворів, 3 трактири і 15 корчем. У Хмільнику відбувалися 12 річних ярмарків та раз на два тижні базар (по четвергах).З 1893 р. діяло міське спрощене громадське управління, однак соціальна інфраструктура розвивалася дуже повільно. В місті була земська лікарня на 15 ліжок та 1 єврейська на 6 ліжок, 5 аптек і 3 аптекарських магазини. Освітня мережа включала тільки початкові навчальні заклади: 3 церковнопарафіяльні школи та міністерське 2-класне, з 1909 р. – 4-класне міське училище, в якому 1910 р. навчалося 180 хлопчиків і 60 дівчаток.Городяни користувалися водою з криниць і Південного Бугу. Нечистоти вивозилися на міські поля за розпорядженням міського управління. На 1910 р. місто освітлювали тільки 10 ліхтарів, однак звернемо вашу увагу, що вони були гасово-розжарювальними: гас, змішаний із повітрям, під тиском подавався до пальника, де розжарював металеву сітку. Щоб їх запалити чи загасити, ліхтарнику не потрібно було носити із собою драбину. Він опускав ліхтар, закріплений на стовпі за допомогою кронштейну і дроту, донизу, запалював вогник і накачував повітря. Ліхтар із шумом спалахував яскравим білим світлом, майже у 10 разів сильнішим, ніж звичайний гасовий. Навіть електричні ліхтарі поступалися їм за яскравістю. Принагідно зазначимо, що гасово-розжарювальні ліхтарі використовувалися в деяких містах до 1930-х років.Поштівки із краєвидами Хмільника і світлини його мешканців кінця ХІХ – початку ХХ ст. відносяться до рідкісних. Хоча нам відомі кілька фотографів, які в цей період працювали в місті: Віталій Воюцький (також власник фотоательє у Жмеринці), Хаїм Гольденберг, К. Т. Степенський (?), Северин Станкевич.Один із хмільницьких фотографів зробив чудову світлину українського аматорського театрального колективу. Можемо припустити, що він виступав у Народному домі, який на початку ХХ ст. відкрився у Хмільнику. Штамп на звороті містить інформацію: «Художня фотографія. Хмільник Подільської губ.» і прізвище фотографа (на жаль, не розбірливо).
Український аматорський театральний колектив. Хмільник Подільської губернії, близько 1917 р. Світлина надана для публікації Ігорем Лановим
На ілюстративному фото – Хмільник. На фото внизу зображено типи мешканців – єврей (під час молитви) та український селянин. Літографія сягає 1887 року за малюнками Влодзімєжа Замараєва. Джерело – Tygodnik Ilustrowany. 1887. №228. S. 325.