Діти і хатня робота: варто чи ні?

Так, мої ровесники, після слів «варто чи ні» не починайте наспівувати хіт Олександра Пономарьова, тримайте себе в руках J, бо говоримо про серйозні речі.

Як і в будь-якому важливому питанні є два непримиримих табори батьків: одні вважають, що змалечку діти мають активно долучатись до хатніх справ, і ті, хто вважають, що «ще встигнуть наробитися».

Стаття мала бути інша, але цей понеділок наштовхнув мене написати саме про таке. Нашому сину 5 років, поки він більше часу (з вагомих причин) сидить вдома з бабусею та дідусем, а не у дитячому садочку. Приїжджаємо на обід з чоловіком, а Дімка у піднесеному настрої зве нас до столу і каже, що нас чекає сюрприз. Виявляється там уже накритий стіл – борщик, котлетки і бутерброди. Отакої! Приємно… А плями на килимі, чесно? Байдуже, це дрібниці, почистимо.

До чого ця історія? Та до того, що ніхто ж не змушував нашу малечу це робити, та й я інколи «грішу», коли поспішаю самотужки забрати посуд після, того ,як син поїв, і іграшки він не завжди хоче прибирати. Зате залюбки допомагає мені у приготуванні їжі, наприклад він прекрасно мені заміняє міксер у процесі приготуванні випічки, або ліпить «свої» вареники. Зараз я прямо почула кілька реплік від читачів типу «не місце хлопчикам на кухні» і таке інше. Відповім так, як я говорю усім, від кого це чую. Можу жартома сказати, що хлопець має це робити для того, аби потім не одружитись «за тарілку супу», а можу прочитати нудну лекцію про гендерну рівність. Усе залежить від співрозмовника і мого настрою у той день J.

Щиро переконана на, що нехай це виходить не зовсім досконало, але дитина має навчитись усього, що знадобиться йому надалі. Вчора, наприклад, допомагав з власної ініціативи чистити буряки бабусі та годувати короликів дідусю. Так, можливо, саме це заняття було не для його віку, але йому було ЦІКАВО. Тому основна задача дорослих не вбити цю ініціативу, бо вони кудись поспішають чи хочуть це зробити ідеально. Через кілька років ваші син чи донька уже можуть і не захотіти це робити і у вас почнуться страшенні непорозуміння з цього питання. І ще, навіть якщо у твоєї дитини вийшло щось не зовсім до ладу  – не критикуй, тим паче не переробляй. Май терпіння: ти теж  не ідеальна людина і не зробиш все досконало. І ще, не плати за це гроші. Це, звичайно, твоя справа, але ж ми говоримо зараз не про заробляння грошей, а про самостійність та відповідальність наших дітей. Звичайно, я дотримуюсь позиції, що діти, навіть старшого віку, не повинні бути хатніми робітниками, бо домашні клопоти надалі викликатимуть у них лише відразу. В усьому треба дотримуватись балансу. Почуття міри в усьому – ось моє правило. Тому, не бійтеся, що діти з чимось не справляться: усе починається з малого – з першого кроку, першої ініціативи, перших турбот про дім, де вони живуть.

Будьте послідовними та наполегливими зі своєю другою половинкою і ваші діти будуть надійною опорою і підтримкою, а не лише споживачами. Ну, і ти не скажеш цю жахливу фразу «я вам не хатня робітниця!».

Дорогим серцю людям усе робиш через «хочу», а не через «мушу». Любіть і піклуйтеся один про одного.

Ваша Наталя Міщук