Нова експозиція з десяти робіт учнів школи мистецтв з’явилася на першому поверсі суду у Хмільнику. Про це на офіційному сайті суду та на фейсбук-сторінці повідомила прес-служба Хмільницького міськрайонного суду. Чия це ідея, навіщо державній установі перетворюватись на картинну галерею та чи потрібно це людям. З’ясовувала наша Дарина Сміла, яка вирішила з перших вуст дізнатися про таку фішку служителів Феміди.
- Прочитала цікаве дослідження вчених, які довели, що споглядання мистецьких творів зменшує напругу, допомагає звільнитись від тривоги, гармонізувати душевну рівновагу. У Хмільницькому міськрайонному суді вранці та в обідню перерву у нас лунає в коридорі класична музика – організували ми це самотужки. Це настільки сподобалось усім, що на досягнутому ми вирішили не зупинятись – вирішили придумати щось цікавеньке. Люди приходять у суд з різними бідами і проблемами, поки вони чекають судового засідання, вони можуть трохи відволіктись, – розповідає прес-секретар Хмільницького міськрайонного суду Наталя Міщук.
Наталя Василівна зауважує, що у Хмільницькій школі мистецтв хоч і були здивовані таким проханням від суду, але з радістю відгукнулись і надали чудові роботи учнів, виконані у різних техніках та стилях.
Запитуємо у колективу чи подобаються їм картини, працівники, відриваючись на хвильку від паперів кажуть, що спочатку дивувались, а коли цього разу картини змінювали і кілька годин у коридорі суду нічого не було, то стало зрозуміло, наскільки картини прикрашали приміщення і робили затишним та гарним.
- Ми лише за! Кожна картина незвична і дуже красива: дітки мають надзвичайний талант і наполегливість, – говорить колектив Хмільницького міськрайонного суду.
Далі справа за малим: «зловити» когось не сором’язливого з відвідувачів суду, хто готовий прокоментувати чи потрібні суду картини. Перші спроби невдалі: люди з цікавістю роздивляються, але коментувати не хочуть, кажуть, що «говорити гарно не вміють». Першим погоджується не місцевий адвокат, каже, що звати Сергій.
- Вважаю, що це хороша ідея. Раніше бачив таке лише в апеляційних судах, а от у міськрайонних – ще не доводилось. Хвилювання та тривога справді відступають на другий план, ти наче перебуваєш під магнетизмом споконвічно українських витинанок чи петриківського розпису. Скажу однозначно так!
Трохи менш говіркою стала відвідувачка суду Людмила Нестеренко, жінка, зауважила, що не дуже розбирається в мистецтві і не готова сказати чи треба картини в суді, але їй вони «не заважають, гарні».
Так за опитуванням громадян думки про виставку у суді ми дочекались обідньої перерви, коли залунала класична музика. Скажу, таки атмосферно!
Отож, якщо виставка картин та звучання нетлінних шедеврів класичної музики створені з благородною метою – для зняття напруги між сторонами по справах, то і справді, усе здається досить логічним і доречним. А як вважаєте Ви?
Дарина Сміла
