Якось тісно, в одне ціле, переплелись моя робота прес-секретаря, захоплення писати і материнство: кожна із сторін мого життя «підкидає» мені ідеї для втілення в іншій грані діяльності.
Так, наприклад, виникла ідея написати просвітницьку публікацію юридичного спрямування, що татусі мають право йти в декретну відпустку по догляду за дитиною. Сказано-зроблено. А після оприлюднення виявилось, що тема настільки цікава, що її опублікували (з посиланням на нас) всеукраїнські юридичні видання і групи у соціальних мережах. Тема зачепила за живе і чоловіків, і жінок. Проте помітила, що питання, які задавали читачі, більше стосувались психології, ніж юриспруденції. Так і виникла ідея поговорити про це у мама-блозі. Тому сьогодні буде багато букв, тримайтесь. Ось власне, сама стаття (це важливо, повір), вона допоможе краще поринути в тему, а далі, власне роздуми і спостереження, які виникли на основі цієї статті і думки громадськості з цього приводу.
Не позіхай, це корисна інформація)):
«Якщо ще десять років тому почути, що чоловік пішов у декретну відпустку, було чимось подібним до невдалого жарту, то зараз в Україні все більше людей адекватно і логічно сприймають інформацію, що не лише мама може доглядати за дитиною у перші роки життя. Стереотипи суспільства потроху руйнуються і це – добре. Бо те, хто має бути з дитиною, повинні вирішувати саме батьки, з урахуванням усіх сімейних обставин, а не нав’язані думки соціуму. Яким чином у собі поєднуються слова «чоловік», «декретна відпустка» і «Законодавство України» – говоримо далі.
Поняття «декретна відпустка» об’єднує у собі два види соціальної відпустки: якщо у відпустку у зв’язку з вагітністю і пологами може піти лише жінка, то по догляду за дитиною по досягненні нею трьох років, коло людей розширюється.
Українським законодавством передбачено, що родина має право обирати, хто з двох батьків піде у декретну відпустку, є така можливість і в інших членів родини.
Стаття 179 Кодексу законів про працю України дозволяє брати відпустку по догляду за дитиною також дідусю, бабусі або іншим родичам, що фактично доглядають за дитиною або ж опікунові чи одному з прийомних батьків.
Якщо зараз про можливість батька взяти декретну відпустку людям відомо, то чомусь мало хто знає, що правом на декретну відпуску до досягнення дитиною трьох років батько може скористатись навіть, якщо перший час за дитиною доглядала мати. Корисний лайфхак: перші півтора року за дитиною/дітьми доглядає мама, наступні півтора року – батько. Не дякуйте! Інколи тривалість такого виду соціальної відпустки продовжується до шести років, у зв’язку з медичними показниками вашої дитини.
Для того, аби тато міг оформити відпустку по догляду за дитиною, йому за місцем роботи потрібно надати такі документи:
- Заяву на ім’я керівника з проханням про декретну відпустку;
- Копію свідоцтва про народження дитини;
- Довідку про те, мама дитини не пішла у декретну відпустку по догляду за дитиною за своїм місцем роботи або вийшла на роботу до закінчення терміну соціальної відпустки;
За батьком зберігається робоче місце і нараховується пенсійний стаж та до трьох років виплачується допомога при народженні дитини.
Роботодавець не має жодного права відмовити чоловіку скористатись його законним правом. Дорогі татусі та матусі! Єдиним бар’єром для оформлення чоловіком декретної відпустки є стереотипні уявлення про гендерні ролі чоловіка і жінки.
Часи змінились і сьогодні кожен з батьків має право як на декретну відпустку, так і на можливість професійної самореалізації. Справа – лише за вмінням домовлятись у родині!»
Дочитали? Я ж попередила, сьогодні буде багато букв!
Так от, хтось сприймає право тата на декретну відпустку як норму, і наводить у приклад розвинені європейські країни, а хтось просто не готовий це прийняти. Були чоловіки, які щиро не розуміли, що логічним і сприятливішим для родини, буде повернення до роботи жінки, якщо вона заробляє вдвічі більше чоловіка. Хтось сміється з цього, хтось шовіністично каже, що такого не буває, хтось боїться, що з нього глузуватиме оточення, хтось не готовий поступитися жінці правом на професійну самореалізацію, хтось спихає це на невміння доглядати за дітьми… Цей перелік можна продовжити до безкінечності. А безліч сімей в Україні уже відійшли від застарілих поглядів і самі вирішують, кому і як працювати, а кому доглядати за дітьми. Апелювання, що грудне вигодовування можливе лише, якщо жінка вдома, давно розвінчано матерями, які працюють і при тому мають «банк молока» в морозилці або дитина привозять на роботу для годування.
Зараз я жодним чином не змушую дівчат якнайшвидше після пологів приступити до виконання професійних обов’язків, проте показую, що альтернатива є завжди. Якщо комусь зручно перший рік-півтора самій доглядати за дитиною – будь ласка. Якщо хтось взагалі не хоче працювати і родина це підтримує – будь ласка. Якщо твоя родина вирішила, що чоловік піде у декретну відпустку – будь ласка.
Найголовніше – це якісно проведений час із своєю дитиною: не за виконанням професійних чи хатніх обов’язків, не за телефоном чи переглядом телевізору. Ось ключ до тісного емоційного зв’язку з сином чи донькою, а не те, що мами пів дня не буде вдома! Татусів же люблять діти, навіть коли він ходить на роботу)).
Тому, говоріть, домовляйтесь, поєднуйте відповідальне батьківство і роботу, а усі стереотипи відкидайте геть!
А як думаєш ти? Маєш свою думку? Пиши, нам буде цікаво!
Ваша Наталя Міщук