Минулого тижня не було жодного матеріалу від мене. Ти собі щось плануєш, плануєш, щось дописуєш у записничок, складаєш супер-плани, а тут бац – і на лікарняному ліжку з дитиною. Тому, в усіх, хто чекав, прошу вибачення: будемо намагатись, щоб це було винятком з правил.
Поговорімо сьогодні про те, чого мають обов’язково навчити батьків своїх дітей (окрім того, що їсти ложкою і вдягати колготки двома смужками назад).
Думала згадати лише про те, що дітки будь-якого віку мають бачити гарний приклад від старших, як бути добрими. Йде мова про допомогу людям похилого віку, турботу про навколишній світ (тваринок і рослинок), не просто ввічливе, а доброзичливе ставлення до людей, емпатія (якщо не знаєш,загугли і розкажи, що це таке своїй доньці чи сину).
Тут в мене було кілька історій, як чотирирічний син приносить мені чай і смаколик, коли я втомлена або як поцілував «вавку» котика, щоб швидше заросла чи несподівано мою ногу,коли я натерла їх туфлями на підборах, за прикладом, як я йому цілувала збиті колінця. Згадалось мені і те, як Дмитрик вирішив віддати усі свої гроші, подаровані ріднею, малюкам у дитячий будинок. Але це «наші» історії, а в кожного є свої, я це добре знаю. Проте доброти таки треба вчити і пояснювати, що вона має йти від щирого серця. Це безумовно!
Але ж дорослий розум вмить став підсувати історії, коли твоєю добротою і довірливістю користувались інші – «друзі» (ті, з якими ворогів не треба), знайомі, троюрідна тітка сусідчиної сестри та інші. І ти одразу розумієш, що такого своїй дитині ти не хочеш, бо «Наталко, ти ж хороша дівчинка!», а тобі вже й незручно відмовляти. Тому, не вчіть дитину бути хорошою для всіх: «доброта» і «хорошість» – це різні речі! Діти, підлітки мають знати, що під фразою «ти ж хороший хлопчик/ хороша дівчинка» можуть ховатись зовсім не хороші наміри. Не застосовуйте її, бо це ні що інше, як маніпуляція свідомістю дитини. Усі добрі справи мають робитись не тому що «так треба» або тому, що хтось того вимагає, а тому, що хочеться. І добре, коли дитина зрозуміє це якомога раніше.
А от ще чого варто не лише навчити своїх дітей, а й навчитись самим, так це бути щасливим, радіти дрібниця і цінувати те, що маєш. Ні, це не означає, що треба відмовитись від усіх благ цивілізації та жити в одних свитинках, але в переважній більшості те, що ми маємо – мрія мільйонів людей, а ми постійно на щось скаржимось і ниємо.
Тому можете розпочати грати гру про три позитивні та хороші речі, що трапились з кожним із вас впродовж дня, радійте життю та навчайте цього дітей. Бо інколи саме ті, що мають усі причини для радості і щастя, не помічають його.
Ваша Наталя Міщук