“Булінг – це не про погану стратегію поведінки батьків чи вчителів…” – інтерв’ю з психологинею

“Булінг – це не про погану стратегію поведінки батьків чи вчителів…” – інтерв’ю з психологинею

“Булінг – це не про погану стратегію поведінки батьків чи вчителів. Це про налагодження стосунків” – інтерв’ю з психологинею Юлією Ольшанською про причини і наслідки цькування серед дітей та підлітків.

  • А чим керуються вчителі, які самі беруть участь у булінгу? Це якісь
    власні непропрацьовані психологічні травми, образи, нереалізовані мрії?

Мені не доводилось працювати з такими вчителями з позиції психолога, від
їхнього імені нічого сказати не можу. Але думаю, що це, безумовно, власні
непропрацьовані травми чи бажання реалізуватися за рахунок слабших. Ну і
плюс поєднання непрофесійності з відчуттям безкарності за вчинені дії.

  • Чи є якись спосіб уникнути булінгу в колективі взагалі?

Булінг у більшості випадків трапляється у тих групах дітей та підлітків, які створені за якимись випадковими ознаками. Наприклад, коли збирається в школі клас дітей, які не мають спільних інтересів, не мають однакового психологічного рівня, у них різний матеріальний достаток, у них різні здібності, можливості, розумовий розвиток також різний. Особливо коли діти й з різного фінансового класу, тоді часто трапляється булінг. А якщо клас зібраний за якоюсь певною ознакою, за якимись інтересами, то у всіх дітей є
щось спільне, тому вони найменше піддаються булінгу в колективі. Це може бути гурток з малювання, курси фотомоделей чи будь-яка інша діяльність, що єднає. Дітям тоді разом цікаво, в них немає потреби одне одного ображати. Вони об’днані спільною метою, а не для того, щоб травити одне одного.

  • Так, як показало дослідження ЮНІСЕф, рівень булінгу дійсно залежить
    від матеріального становища. Найчастіше жертвами ставали діти з
    низьким рівнем достатку (32% зазнавали кібербулінгу, 50% були жертвами
    інших видів булінгу). Тоді як діти з високим рівнем достатку менше
    піддавалися булінгу-37%. Але, що цікаво, воно працює й навпаки:діти з
    малозабезпечених сімей частіше брали участь в ображанні інших (28%), ніж
    діти з високим рівнем достатку (20%). Чому так відбувається і про що це
    може свідчити?

На мою думку, від достатку в родині залежить самооцінка і впевненість у собі
батьків. Або, навпаки, від самооцінки і впевненості залежить достаток. Це все
так само прослідковується і в дітях, бо тут вплив факторів ще більший:
достаток+ батьківські якості, які беруться дитиною за приклад. Тому такі діти
частіше стають жертвами булінгу.

Щодо того, чому саме діти із малозабезпечених сімей часто є булерами – це про
те саме самоствердження за рахунок інших. Бо екологічних способів у таких дітей набагато менше, щоб заявити про себе. Вони не можуть стати кращими в навчанні, чи в якихось хобі, покращити свій зовнішній вигляд, чи мати дорожчі або гарніші речі. То ж принижують інших, щоб отримати якусь “перевагу” над ними.

Якщо говорити термінами статистики – всі ці висновки, звичайно, не можна поширювати на 100% дітей і родин, але в цілому така кореляція присутня.

  • За даними дослідження, 85% дівчат та 76%хлопців зазнають сексуального булінгу. Він стосується процесу статевого дозрівання, сексуальної орієнтації та є поєднанням всіх видів булінгу: емоційного(насмішки, погрози), фізичного(торкання, обійми, смикання нижньої білизни). Як Ви можете оцінити дану ситуацію і з чим пов’язані такі високі цифри сексуального булінгу?

Мені здається, що дітям не вистачає сексуальної освіти. Бо ніхто ніде про це нормально не розповідає і не навчає – ні батьки, ні вчителі, ні шкільні психологи, ні соціальні педагоги. У дітей просто немає потрібної інформації про власний процес дорослішання. Вони спостерігають за тими фізіологічними, емоційними та гормональними змінами у своєму організмі, але не розуміють, що з ними відбувається насправді. Саме в підлітковому віці починається найбільша криза в житті людини, бо тоді особистість настільки сильно змінюється від стану дитини до стану дорослого, що впадає в емоційний шок. Відбувається настільки разюча фізична трансформація, що діти не можуть з нею впоратись емоційно, і коли їм ніхто не допомагає, то єдиний спосіб, який в них залишається – це досліджувати одне одного. Торкання, смикання, обзивання – у такий спосіб підлітки вчаться встановлювати свої кордони. А щоб їх встановити, їх треба розуміти. Треба знати, що зі мною відбувається – як мені подобається, щоб зі мною вчиняли, а як – не подобається.
Тому вони просто намагаються “продавлювати” ці кордони одне одного, ніби перевіряти їх на міцність і гнучкість саме в цій сексуальній сфері. Тому що вона для них нова, цікава, незрозуміла і страшна. Тобто це якись новий етап, дитина потрапляє просто в невідомість, вона не розуміє, що відчуває. Навіть коли діти стикаються з першим статевим збудженням, то вони лякаються, бо не знають, що з ними відбувається. Це якісь нові відчуття і фізичні, і емоційні. Тому, на мій погляд, такі високі показники сексуального булінгу спричинені нестачею освіти саме з цього питання. Цим також обов’язково мають займатися батьки.
Але ми вже говорили про міцність стосунків між дітьми і батьками. Неможливо цю тему розкрити, якщо дитина батькам не довіряє і батьки не довіряють дитині.

  • Так, Ви слушно зауважили, що без довіри між батьками і дитиною не вдасться повністю реалізувати знання про сексуальну сферу, зняти з неї певні рамки й обмеження. Хоча в опитуванні  68% батьків відповіли, що вже проводять сексуальну освіту в родині, на фокус-групових дискусіях мало мам і татів мали такий досвід. Зокрема, 27% планують поговорити зі своєю дитиною на тему сексуальної освіти.

Ну, ті, що відповіли, зовсім не факт, що нормально проводять. Хіба що видати дитині презерватив, щоб не завагітніла – це те, що більшість батьків вважають сексуальною освітою.

  • А чому, на вашу думку, тема сексу є такою табуйованою в нашому суспільстві і повною установок? Ми це можемо помітити зі статистики. Близько 40% вчителів впевнені у своїй спроможності обговорювати теми, пов’язані із сексуальною освітою. Проте, якщо звернути увагу на відповіді вчителів на фокус-групових дискусіях, то ситуація дещо відрізнятиметься. 36% вважають, що не гетеросексуальна орієнтація потребує лікування, 33% погоджуються з тим, що аборти мають бути заборонені в Україні, 62% вважають, що відвертий макіяж та одяг спонукають хлопців до активних залицянь.

Мабуть, через установки та залякування мораллю партії, що були привиті суспільством ще за часів радянського союзу. Бо все ще вік вчителів такий, що вони або самі повністю виховувались на цих засадах, або їм передалось це від батьків.

  • Я вважаю, що ці особисті установки та оцінки можуть погано впливати на ставлення вчителів до дітей і підлітків, на яких вони дивляться крізь призму свого світогляду. І, якщо якись вчинок дитини не збігається із цим світоглядом, то це може спричинити булінг. Як зменшити вплив цих застарілих установок та стереотипів? Адже ми розуміємо-більш сучасний погляд на життя формує більш лояльне ставлення до учнів. Як наслідок, зменшуються ризики булінгу.

У глобальному плані – працювати із педагогічним колективом, вводити нові стандарти викладання і виховання в школах. Правда, не знаю, наскільки це реально і чи потрібно взагалі комусь. Думаю, треба шукати школи із сучасними системами освіти, де таким підходом займаються саме керівники, і вони ж обирають та слідкують за персоналом та їх методами взаємодії з дітьми.

Автор – Анна Казмірчук.

Продовження фахових порад від психологині читайте на нашому сайті згодом.

Поділитись у соц мережі


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *