“Булінг” – Це не про погану стратегію поведінки батьків чи вчителів. Це про налагодження стосунків”- інтерв’ю з психологинею Юлією Ольшанською про причини і наслідки цькування серед дітей та підлітків.
Разом із пані Юлією ми говоримо про те, чому виникає булінг, які його види найнебезпечніші, як боротися з різними проявами цькування і як булінг
пов’язаний із самооцінкою, ставленням батьків до своїх дітей і рівнем матеріального достатку в сім’ї.
- В 2018 році в Україні запутиили проєкт “Стоп шкільний терор”, інформаційну кампанію “СтопБулінг, безплатний курс “Недискримінаційний підхід в навчанні” в рамках НУШ. А у Фінляндії діє програма KiVa у школах. Відомо, що проєкт, кампанія- це щось недовготривале, тоді як програма діє постійно. Діти грають у спеціальну комп’ютерну гру, де в процесі стають учасниками віртуальних історій про булінг. Учень, який грає, опиняється у різних ситуаціях цькування: він може стати жертвою, спостерігачем і тд. І дитина повинна вирішити,що їй робити у цій ситуації-ігнорувати проблему, допомогти комусь чи самому звернутися за допомогою. Останні дослідження встановили, що завдяки впровадженню такої програми булінг у школах скоротився майже на 50%.
На вашу думку, що працює краще у випадку з булінгом – програма чи
проєкт?Із українськими проєктами не знайома взагалі, і що саме там пропонують, хто
займається розробкою програми, як втілюють, які спеціалісти це роблять, хто
контролює- не знаю. То ж коментувати не можу.
Приклад програми у Фінляндії, що ви описали, мені дійсно здається ефективним через створення фікції та занурення туди учасників(дітей). Такі методи працюють завжди найкраще. Жодна суто інформаційна програма і поруч не стоїть. Бо коли людина сама стає учасником(хоч і віртуальним), це дуже гарно працює як приклад. Просто розповісти якусь лекцію-особливо якщо для дітей вона нудна, не справлятиме потрібного ефекту. - Чи можливо запровадити таку програму в Україні?
Можливо, якщо хтось фінансуватиме таку кампанію, навчатиме дорослих і
ретельно слідкуватиме за правильністю втілення програми.
- За даними Наукового вісника Ужгородського університету, хлопці стають агресорами частіше, ніж дівчата-77%. Чому?
Основна рушійна сила чоловіків – це конкуренція, жінок – це налагодження соціальних зв’язків(світ через любов). Тому прості різні інструменти у взаємоді] зі світом та людьми. У хлопців – жорсткі, у дівчат-м’які.
- Як відрізнити конфлікт від булінгу? Наприклад, ситуація: з дитини починають сміятися, штовхати, забирати речі і т.п. А жертва починає використовувати у відповідь на знущання ті ж самі методи. Це буде конфлікт чи “двохсторонній” булінг?
Треба виходити із визначення конфлікту і булінгу. Описаний вами випадок більше схожий на конфлікт, якщо це одноразова акція. Булінг- це систематичні образи і не у вигляді самозахисту, а з метою зацькувати.
- Як будь-який булінг позначається на дитині у її дорослому житті? Як вплине на соціалізацію у колективі на роботі і на загальну побудову стосунків з людьми?
Якщо людина не почне працювати над самооцінкою, то погано. Є шанси назавжди залишитися у позиції жертви. Найкращий варіант – піти у психотерапію і пропрацювати такий досвід.
- Зараз у зв’язку із повномасштабною війною кількість внутрішньо переміщених осіб зросла. Серед них чимало дітей, яким доводиться змінювати школу, а з нею і колектив. Як варто поводитися вчителям і дитині у цій ситуації, щоб уникнути в подальшому цькування новенького чи новенької?
Думаю, за будь-якої причини, чи то війна, чи то переїзд – правила однакові. Дитину потрібно представити і дати можливість їй розповісти про себе самій. Зазвичай, чим молодша дитина, тим легше їй змінити школу, бо прив’язка до друзів ще не така міцна, як у підлітків. Головне – допомогти дитині знайти щось спільне зі своїми однолітками: хобі, інтереси, музика та інше.
- Серіал “Новенька”, “Перші ластівки”, які транслювали на Новому каналі декілька років тому, досить глибоко зачіпають тему булінгу. На вашу думку, чи потрібно висвітлювати булінг у кінематографі? Як такі фільми або серіали впливають на психіку дитини чи підлітка, який їх переглядає? Адже сцени насильства можуть викликати різні думки у молодого покоління.
Добре, що вони існують, але за умови, що там показують і протидію булінгу. Добре це в тому, що є наочним прикладом, в який поміщається глядач і може себе відчути учасником ситуації. Як про програму комп’ютерного моделювання у Фінляндії – підліток не тільки чує якісь історії про булінг, а дивиться і відчуває разом з героями.
- Що робити батькам, якщо дитина стала жертвою булінгу?
Допомогти зруйнувати систему булінгу в колективі дитини – звернутись до класного керівника, завуча, директора, шкільного психолога. Якщо дитина погодиться залишатись у цьому колективі. Або змінювати клас і школу, працювати з психологічним станом дитини, її самооцінкою, впевненістю в собі. Працювати в обох випадках – якщо залишається і якщо змінює школу. Бо є шанс стати жертвою булінгу у кожній наступній школі, якщо сама дитина не стане сміливішою та впевненішою.
Автор – Анна Казмірчук.
Початок інтерв’ю – за посиланням, і тут.